«В нас такого не було?»: трохи про мʼясниці, масниці і жіноче свято

varenykyЧи не найгарячіша тема для суперечок зараз – чи українським є свято Масляна, чи були в нас Масниці, і чи святкують щирі українки жіноче свято.

Отож, про все по порядку. Масниця (Пущення, Сиропуст, Масляна (останнє рідк. і привнесене), Колодій, Сирна неділя, Бабський тиждень тощо – це обрядовий тижневий період перед Великим постом. Це такий собі «тиждень вільнощів», тобто людина дозволяє собі те, що аж до Великодня буде строго заборонено – молочну і масну скорому, веселощі, весілля і любощі. Що мається на увазі під останнім? На Колодія українська молодь (особливо на Поділлі та Опіллі) влаштовували забави з колодками. Це останній тиждень аж до виходу з посту, коли ще можна справляти танці і весілля, а тому дівчата дарують парубками маленькі колодки на стрічці, а ті їм у відповідь дарують намиста, солодощі чи хто що надумає. Якщо парубок задовго (на думку громади) не одружувався, йому громада привʼязувала колодку, але не до руки, а до ноги.

Тобто традиція дарувати приємні подарунки жінкам у березні для українців нічого спільного з комунізмом чи страйками не має, а ось з фемінізмом таким трохи має. Саме на Колодія жінці дозволялося керувати своїм чоловіком і він в міру можливостей виконував ті забаганки. Пригадуєте сюжет відомої вистави «Фараони»? Так, цього дня жінки пропонували чоловікам виконувати жіночу хатню роботу, аби вони, у свою чергу, не жартували згодом, що «бабської роботи не видко».

416c9a4331c0e2de8c9fdb69a4941facПовернемося до Масниць і Мʼясниць. Чи тотожні ці поняття? Можна натрапити на думку, що ці два слова є… діалектними відповідниками назви «Масляна». Назва Масляна як і обрядова страва млинець прийшла на Слобожанщину, Поділля та в інші регіони порівняно пізно і з Російської імперії. Масляній в українській традиції відповідником є Масниці, Сирний тиждень.

Тепер що таке Мʼясниці? Це період перед котримсь із тривалих постів, коли можна їсти мʼясо. Мʼясниці бувають навесні (перед Великим постом), восени-взимку (перед Пилипівським постом). Навесні Мʼясниці завершуються Масницями – тобто Масниці є частиною загального передпостового періоду, або ж його наступницями, якщо розглядати їх як окремий етап. Можливо, цей додатковий перехідний етап (можна тільки молочне) пояснюється тим, що Великий піст значно строгіший за Пилипівський і до нього людина готується додатково.

Етнологиня Ірина Ігнатенко так пише про це: «Масниці передував Всеїдний (Мʼясний, Мʼясопусний) тиждень, коли було дозволено споживати всі продукти без обмежень. […] Ритуальними стравами були вареники та млинці, найчастіше із сиром. Їх на цьому тижні споживали найбільше».

Масниці не мають своєї сталої дати, оскільки повʼязані з датою Великодня. Традиційно Масниці припадають на початок березня. Тому традиція святкувань в честь дівчат, подарунків їм, а також традиція виконувати «жіночу» роботу в цей період – таки давня.

Якщо говорити про «родичів» української традиції прощання з мʼясом на якийсь час, то одним з таких «свояків» буде.. Венеційський карнавал. Навіть сам термін “карнавал” походить від латинського carnem vale – «м’ясо, прощай». У французів є свято Марді Гра - «Масний вівторок». А тепер про ближчі міжетнічні спорідненості: у чехів цей період називається Менсопуст, у словаків – Фашіанг, у поляків – Запусти, у росіян – Маслєніца. У нас - Масниця.

Тобто (якщо зовсім підсумувати) Масниця є «завершальною кодою» Мʼясниць. Масниця має вої місцеві метафоричні назви – Сирний тиждень, Бабський тиждень, Колодій тощо. Слово «Маслєніца» проникло в деякі регіони України як етнографічне запозичення з російської (так само, як Запусти – то запозичення з польської). А Масляна - то перекладений на українську мову російський термін.

Сама традиція «прощання з мʼясом» на межі зими та весни, звісно, не є суто українською, і має свої аналоги в інших культурах.

Є така приповідка: «Котові – Масниця, а дівці - Мʼясниця», що означає найсолодший період. Чому так? Котові – бо його частуватимуть тим, що їдять самі – молочним. А дівчині ж оця пора солодка через музику, танці і веселі вечорниці (куди веселіші, як Пилипівські).

У буковинського етнографа Авксентія Яківчука читаємо: «У період мʼясниць зимніх дозволяється влаштовувати веселі молодіжні забави і справляти весілля, тому в неділю і свята, після святої літургії, молодь влаштовує танці. У будні гучно і весело відбуваються вечорниці».

Цікавий епізод «візуалізації посту» описує наукова співробітниця Херсонського обласного краєзнавчого музею Марина Аксакурова: «Одним із традиційних обрядів української Масниці було ряджання. На Полтавщині жінку наряджали, чіпляли довгу косу з конопляного прядива. З нею в хаті танцювали, співали обрядових пісень, а потім виганяли в сіни. Наступною до хати заводили жінку перевдягнуту на старенького дідуся. Що це символізувало? Та молода жінка була ніби Масницею, її виганяли, а в хату запускали піст. Чому в образі старенького дідуся? Щоб піст був легким і дуже швидко минув".

 

Іванна СТЕФʼЮК (ОЛЕЩУК), кандидатка філологічних наук, докторка філософії у галузі філології,

письменниця, кураторка етнографічного проєкту «Спадщина» Буковинського центру культури та мистецтва,

старша наукова співробітниця Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини

упражнения для пресса

Вкусные кулинарные рецепты

шаблоны joomla 2.5 бесплатно