«Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України…» — слова, проголошені 22 січня 1919 року, сьогодні звучать особливо актуально. Україна починається з кожного — з особистого вибору, дій та віри в спільне майбутнє. Саме ця думка стала основою відеороботи, що поєднує історичний зміст із сучасним баченням молодого покоління.
Над відео працювали учасники творчої студії CoolKids: Вероніка Федоруца, Олександр Раренко, Ангеліна Гущак, Софія Попович.
Детальніше...
Вже багато років триває творча співпраця Буковинського центру культури і мистецтва з Чернівецькою обласною універсальною науковою бібліотекою імені Михайла Івасюка у форматі виставкової діяльності, що популяризує дитячу творчість. Сьогодні в бібліотеці триває експозиція творчих робіт учнів художніх шкіл та художніх відділень шкіл мистецтв під назвою «Ілюстрації, що оживляють казки».
Відвідувачам представлені роботи переможців обласної виставки-конкурсу, присвяченої 100-річчю від дня народження Миколи Антоновича Зінчука, видатного українського письменника, казкаря, педагога, публіциста та фольклориста.
Детальніше...
Я не знаю, як одним словом сказати, яке моє життя. Музика хіба – бо 60 років мого життя з 80-ти з чимсь – то музика, - так починає свою розповідь Петро Гладчук, багаторічний калфа маланкарський (лідер гурту), калфа празниковий (організатор храмового свята), керівник капели традиційних музик. Про комарівських музик, капелу Петра Гладчука, слава йшла в сусідні села і навіть через Дністер на Поділля. Каже: жарти і музика – то частина його вдачі. І так було змалку, таким вродився.
Одна із перших і найулюбленіших його традицій – Маланка, і вона в Комарові вирізнялася з-поміж сусідніх. Тут головний персонаж єдиний – Кінь, він одягнений у каркасний костюм. З ним гурт парубків співає (до 10 чоловік) і з ними же ходить оркестр. Маланкарських гуртів у селі було кілька, і кожен гурт водив свого Коня. Найстарший з них (за обрядовою ієрархією) – чорний. І Петро Гладчук танцював саме таким чорним Конем. На роль Коня обирали того парубка, який найкраще танцює. Ходили від хати до хати у ті оселі, де є дівчата, а до решти господарів – уже за їхнім запрошенням.
Детальніше...
Скорботна звістка сколихнула спільноту працівників культури Буковини. Відійшов у вічність Володимир Петрович Верстюк — відомий музикант, композитор, художник, керівник народного аматорського оркестру народних інструментів «Гроно калинове» Центру національних культур м. Сторожинець, Сторожинецької міської ради.
Довідково
Народився Володимир Петрович 8 лютого 1943 року в селі Глиниця Кіцманського району Чернівецької області.
Свою трудову діяльність як музикант розпочав у 1963 році, заочно навчаючись у культурно-освітньому училищі.
У 1968 році Володимир Петрович створив ансамбль народної музики, який згодом, завдячуючи майстерності музикантів, виходить на професійний рівень і переростає у оркестр народних інструментів. Колектив бере активну участь у фестивалях, конкурсах та оглядах народної творчості.
Детальніше...
Чим схожі українські солом’яні павуки, скандинавські himmeli та індіанські ловці снів? Як змінився різдвяний дідух і який атрибут є його обрядовою парою? Які солом’яні прикраси асоціюються в українців із Різдвом Христовим? Що спільного між дідухом і різдвяною ялинкою?
Про це йшлося на етнографічній студії «Солм’яні дива з духом Різдва», яку провела кураторка етнографічного проєкту «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва Іванна Стеф’юк, захід відбувався у «Гончаренко-Центрі.Чернівці» і він є частиною зимового етнографічного лекторію.
Детальніше...