АНОНС

У нашому фольклорі є колядки про птахів, які були свідками створення світу, та килими з особливими птахами, якими «пророчили», аби роду не було переводу. А ще в різних регіонах України з особливою майстерністю і шаною виготовляють вінки з гусячим та павиним пір'ям, а пір’я півня є частиною обрядового захисного букета на весільному деревці.

Аби дізнатися більше й зуміти «читати» візерунки буковинської вишивки та ткацтва, і просто аби наснажитися глибокими сенсами рідної культури, ми запрошуємо вас на наш новий захід «Крилата етнографія: образ птаха в нашій традиції».

Її називають білим золотом — автентичну бринзу, котра має кілька варіантів приготування і тривалу історію розвитку на території України. Процес виготовлення будзу згадується ще у Гомеровій «Одіссеї», а перші згадки про власне бринзу на теренах України датуються 1370 роком.

Гуцульський, рівнинний та бессарабський види бринзи — саме про них ішлося на свіжій етнографічній студії від дослідницького проєкту «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва. Захід відбувся у «Гончаренко.Центрі-Чернівці» і складався з історичного екскурсу та етнографічного аналізу вівчарської культури на території України. Під час зустрічі велася розмова про обряди середини ХХ століття на пошанування вівчаря у буковинському селі Драчинці, про «сирну поману», прикарпатські та закарпатські молочарські традиції, вівчарство Одещини та багато іншого.

Сьогодні славний ювілей святкує Ганна Кривобок — майстриня народної вишивки та ткацтва, художниця з моделювання сценічних костюмів на народній основі, членкиня двох національних спілок (художників та майстрів народного мистецтва України), а також заступниця голови Чернівецького обласного осередку НСМНМУ.

Творчість майстрині — багатогранна. Вона завжди бере активну участь у культурному та громадському житті Буковинського краю. За її ескізами та творчими розробками створено сценічні костюми для багатьох танцювальних і хореографічних колективів, а також професійних артистів. Роботи Ганни Вікторівни прикрашають приватні колекції як в Україні, так і далеко за її межами.

За систематичну популяризацію традиційної культури Буковини мисткиня неодноразово нагороджувалася грамотами та подяками. Вона є лауреаткою двох престижних премій: Міжнародної літературно-мистецької премії імені Ольги Кобилянської та обласної премії імені Георгія Гараса (за збереження, відродження та розвиток народного мистецтва Буковини в номінації «За творчі досягнення у розвитку народного орнаментального мистецтва Буковини та продовження його традицій»).

Тема, яка з одного боку дуже загальна, а з іншого – близька багатьом: «Невідоме про відоме: тварини в нашій традиції».

Зокрема, які таємниці гуцульського та бессарабського вівчарства, чому буковинські ґаздині корову називають рахманною і ставляться до неї з особливим трепетом, як представлені «звірині» образи в новорічній традиції буковинського маланкування, які українські території вважають однією зі світових прабатьківщин свійського коня – про це та багато іншого почули відвідувачі свіжої етнографічної студії від дослідницького проєкту «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва.