17 травня відбувся показ вистави «Колискова для бабусь та дідусів» за п’єсою Д. Матковського. Її презентував Народний аматорський театр «Міоріца» Будинку народної творчості та дозвілля села Горбова Острицької сільської громади в рамках обласного огляду-конкурсу аматорських театральних колективів «Буковинська театральна весна».

Керівниця колективу Марія Буздуга цьогоріч обрала для постановки драматургічний матеріал на дуже актуальні та щемливі теми: синдром «порожнього гнізда», самотність стареньких батьків, які без дітей втрачають сенс життя, спустошеність сучасних сіл та забуття власного коріння.

Показ розпочався літературно-музичною композицією у виконанні лауреатки Всеукраїнського фестивалю дитячої та юнацької творчості «Чисті роси» Софії Андрусяк. Вона прочитала зі сцени поезію сучасних авторів про війну, людську пам'ять та душевні переживання через втрату найкращих синів України — «лелек, які вже ніколи не повернуться на рідну землю».

11 травня головна сцена нашої центральної площі розквітла від дитячих усмішок, щирих слів та піднесеної музики. Хотинська громада провела великий святковий концерт «Від серця до серця — для мам», присвячений найдорожчим людям у житті кожного — нашим матерям.

Свято об'єднало найкращі творчі колективи та солістів громади, які своєю майстерністю подарували присутнім матусям і бабусям незабутні емоції — від легких сліз зворушення до гучних аплодисментів та щирої радості.

Вони бешкетують так, що перевертається світ: на межі старого і нового року у Драчинцях, як і в багатьох інших селах Буковини та Прикарпаття, з’являються «страшно цікаві» персонажі — Діди з дубинами і рогами, Маланка, Дідьки, Смерть, Коваль, Дівка, Парубок, Баба, Гуцули, Цигани, а поруч із ними — цілком сучасні герої, від політиків до кіноперсонажів.

Маланкування, як і саме життя, змінюється: одні образи відходять в історію, інші — виникають. Яким було маланкування у давні часи — розповідає дослідниця традицій села Драчинці Марія Крушельницька-Угринчук, котра багато чого чула від свого батька Івана:

«Як і в других селах, у нас кождий кут мав свою Маланку: на Лукові своя була, у Центрі — своя, на Мокірці — своя. Перебиралися в нас не лиш хлопці, а й молоді жонаті чоловіки. Лице мают сховати за масков і навіть голос перемінити. Бо коли тебе впізнали — вже по всему: ти здоймаєш маску і дивишся збоку. Тато розказував так: у кожному гурті обов’язково має бути Маланочка — хлопец, перебраний за дівчину. От Маланка може аж так си дуже не ховати — маю на увазі, як впізнають, то нічого. Мій тато всі роки йшов за Маланочку: у сорочку вбраний, фота, на голові — віночок. Були Цигани з Ведмедями на ланцах, нечиста сила. І особливо у нас цікаві Діди — вони в сардаках, великих солом’яних капелюхах (таких крислатих, ніби парасоля). Діди мали в руках дубини-палиці, а на лицях — маски з довгими бородами з повісма. На плечах — горб, і вбраний в сардак. Дід стукає дубинов до леду чи каменя на подвір’ї і гойкає: „О-го-го-го-го…“. То було так страшно і так цікаво… Страшно цікаво. І ще таке: тепер Маланка ходит вночи, а вдень новим зерном на Василія засівают маленькі хлопчики. А давними роками, коли я була малою, або коли мій тато був малим — тогди засівали оці Діди. Вони приходили з рогами, трубили в них, засівали зерном і так само гойкали. І були в нас Кози перебрані, налавником зверху накриті. Та Коза скаче, та мекає — чудо було з тов Козою».

АНОНС 

16 травня в Центральному палаці культури міста Чернівці відбудеться ХІІ обласний конкурс аматорських хорових колективів імені Сидора Воробкевича. Конкурс проводиться з метою збереження традицій хорового співу та подальшого розвитку аматорського хорового мистецтва на Буковині, популяризації творчості буковинського композитора, письменника, педагога Сидора Воробкевича.

Організатори – управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), Буковинський центр культури і мистецтва.

Початок заходу об 11.00

Щиро запрошуємо всіх шанувальників хорового мистецтва!