НИТКА ЧАСУ І СЕРЦЯ й трохи роздумів навколо фактів

Цей захід відбувся вчора. За останні чотири десятиліття не пригадую у Чернівцях авторського вечора на сцені, який був би присвячений життю і творчості народного майстра. Михайло Григорович Покиданець, заслужений майстер народної творчості України, лауреат обласної премії імені Георгія Гараса за збереження, відродження та розвиток народного мистецтва Буковини, удостоївся такої яскравої імпрези.

Усе це, наснажене емоціями і красою дійство, відбувалося завдяки справжнім друзям і шанувальникам творчості відомого майстра народної вишивки, орнаменталіста, педагога, хореографа, які організували та провели його у Палаці "Академічний" Буковинського державного медичного університету.

Зібралося чимало поціновувачів надзвичайного Таланту не тільки з Буковини, а й з сусідньої Івано-Франківщини, звідки славний і великий трудовий шлях Михайла Григоровича проліг через Верховину, потім через Калуш і до Чернівців - на рідну землю дружини Марії. Врешті від пані Марії навчився чоловік вишивати. І почалося це аж у 28 років. Відтоді для української культури народився Митець, а не просто вишивальник. Бо за майже шість десятиліть майстер створив цілі колекції вишитих творів з автентичними орнаментами Поділля, Бойківщини, Лемківщини, Гуцульщини, Покуття і Буковини. І продовжує відшукувати цікаві взори, складаючи їх в оригінальні композиції на серветах, доріжках, рушниках, сорочках, панно. Тому то роботи Михайла Григоровича впізнавані творчою манерою, яку народили його постійні пошуки нового, авторського, але ніколи не розривного з традицією.

Це особливо проявилося в серії рушників, які створив і вишив пан Михайло за поезіями Тараса Шевченка. 25 таких творів не мають аналогів в Україні. Феномен не тільки глибокої асоціативної орнаментальної мови, а й майстерності та наполегливості, дивовижної працьовитості. А ще понад 700 (!) публікації українських візерунків у різних журналах, за яким понад пів століття вишивають усі захоплені. Подивуєтесь, але декілька років тому сучасні чернівецькі "знавці" вишивального мистецтва прислали до визнаного й відомого у світах майстра "експертизу" на доцільність закупівлі цієї колекції. Вирішили: нічого особливого, то ж всього рушники з візерунками, а не вишиті картини за поетичними образами Кобзаря.У когось є слова на це? У мене немає.

Але дуже болить, бо так багато говоримо зараз про національну ідентичність, а на зустріч з майстром, який прославив Україну звичайною голкою і ниткою, не завітав жоден з тих (чи хоча б його підлеглий), хто таким чином дозволяє собі вирішувати культурну цінність людської праці. Легше сказати, що у нас її просто немає і поряд з нами не живуть носії нематеріальної культурної спадщини. Легше підмінити справжнє і глибоке заходами й відзнаками для піару, де можна засвітитися серіями фото й високими слова про власну дотичність.

Мабуть, добре, що про все не говорилося в присутності майстра, якому в цей суботній день склали пошану словами й мистецькими дарунками люди різноманітних талантів і, що важливо, різного віку. Вже назва цього творчого вечора "Нитка часу і серця" - і промовляла, і об'єднувала тих, хто знає ціну не підробленому, не пафосному, а правдивому, рідному, красивому. Бо - вічному! 

Микола ШКРІБЛЯК, 

директор Буковинського центру культури і мистецтва,

заслужений діяч мистецтв України