Буковинський центр культури та мистецтва — Етнографічні коди цифрових ілюстрацій Олени Петришак

Етнографічні коди цифрових ілюстрацій Олени Петришак

Деталі: Створено: Вівторок, 22 листопада 2022, 06:58; Категорія: Традиційні ремесла

«Традиція – це трохи казково і дуже символічно», - така думка-асоціація першою приходить від перегляду цифрових ілюстрацій буковинки Олени Петришак. Різдвяні свічники-трійці, космологічна ластівка зі щедрівки (на крилах якої небесні світила), таємничі крилаті ведмеді, нерозбуджений Шум і мальована піч з дідьком в комині.. А ще ціла серія робіт-символів за мотивами казок народів світу та за мотивами буковинського традиційного ткацтва.

Олена Петришак народилася в Чернівцях, вона випускниця філологічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (спеціальність «Видавнича справа та редагування» і саме в університеті майбутня ілюстраторка зацікавилася книжковим дизайном. У 2018 році створила онлайн-спільноту «Ранкові Малюваки», де об’єдналися для спілкування та арт-медитацій творчі люди, і ця ініціатива переросла згодом у благодійну виставку в Чернівцях, адже гроші з продажу робіт спрямували на львівський притулок для тварин «Домажир».

«Того ж року організувала Марш за права тварин від імені організації «UAnimals» у Чернівцях, де зібралося більше двох сотень людей. Марш відбувався паралельно у всіх містах України. Ми пройшли мирним мітингом центром Чернівців, зібрали необхідні підписи для реєстрації закону за заборону шкуродерень в Україні», - зазначає художниця. Тема захисту тварин – одна з головних у світосприйнятті мисткині.

Фольклорні мотиви (зокрема, образи з казок народів світу) прийшли у творчість Олени Петришак у цей же приблизно час. У 2018 році 14 художників-ілюстраторів з усього світу запровадили ініціативу «Folktale Week», і пані Олена долучається до цієї акції – малює ілюстрації до кельтських, ескімоських, британських казок. У 2019 році у Львові відбулася виставка робіт, представлених в «Folktale Week».

На початку пандемії з чоловіком перебралися у столітню хату в Васловівцях, яку перед тим реставрували, перетворивши на простір для натхнення та наснаження традиційними смислами. Не то атмосфера хати, не то переломні часи пробудили в художниці сильний інтерес до народного мистецтва Буковини – вона навчається основам кераміки, вишивки, ткацтва. Починає збирати власну колекцію буковинських крайок за географічним принципом, адже їй принципово важливим є точне походження того чи іншого зразка – це дозволяє достовірно відтворити характер у арт-інтерпретаціях. Саме з того часу крайка стає центральною героїнею ілюстрацій Олени Петришак. Одна з робіт Олени Петришак зображує птаха, що несе світло [1]. Орнаментальною канвою роботи стала традиційна крайка з Глибоччини. Тематично образ птаха-прометея перегукується з роботою «Тая зозулейка» [2], в центрі якої – зозуля з відомої щедрівки. Проте якщо в роботі «Тая зозулейка» авторка зображає циклічну зміну світла і темряви (і відповідно контрастне протиставлення денних та нічних світил), то в ілюстрації «Наше світло» присутній мотив принесення світла у темні часи. «Вони можуть залишити нас без електрики, але вони ніколи не зможуть забрати наше світло», - каже художниця.

Інша крайка з Глибоччини обрамлює роботу-символ «Древо Життя» [3], таким же обрамленням є і слова-пояснення авторки про єдність трьох вимірів: «Ті, хто був. Ми. Тай ті, хто буде після». Образ Дерева життя, як відомо, є орнаментальним кодом трьох вікових і просторових вимірів (минуле-теперішнє-майбутнє та підземне-земне-небесне). Цей універсальний символ акумулював філософсько узагальнені уявлення людини про те, чим є зв’язок поколінь і як це пов’язано з часом.

Багато кому відома фраза, авторство якої пов’язують з Джохаром Дудаєвим: «Росія зникне з лиця землі тоді, коли зійде українське сонце». Саме ця фраза-пророцтво стала лейтмотивом для однієї з робіт Олени Петришак [4], в центрі композиції – постать козака-характерника на обрії. Виразно прочитується думка, що він і є тим українським сонцем. Орнаментальне тло композиції – буковинська крайка (баюрок, буярок) із села Михальча.

Окремо скажемо також про ілюстрацію «Буковинські Ведмеді» (2022), в центрі зображення якої – стихія боротьби «чорного» та «білого», а точніше – фінальна боротьба ведмедів [5]. Їх ілюстраторка «розписала» чорними та білими візерунками. Композиційна структура ж роботи вказує на стихійність цієї боротьби (як і всієї Маланки, зрештою). Ілюстрації Олени Петришак відводять глядача в світ затишку народної казки і символіку народних ремесел. Вони промовляють кодами традиційного орнаменту і новітнього індивідуального потрактування.

Художниця продовжує займатися благочинністю. «Після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року спробувала малювати і продавати свої ілюстрації у вигляді NFT (non fungible token). Україна була на перших шпальтах цілого світу, тож майже всі мої ілюстрації були розпродані протягом першого тижня, що допомогло виручити чималі кошти на допомогу ЗСУ», - каже художниця.

А у мистецтві шукає можливості передати суто своє бачення світу. Індивідуалізм мистецького світобачення, «запрограмований» етнографічними кодами краю, в якому авторка живе і який щоденно пізнає – оце поєднання, на наш погляд, і є формулою прочитання ілюстрацій Олени Петришак. Чи точніше – кодом доступу до її світу.

Іванна СТЕФ’ЮК – письменниця, кандидатка філологічних наук,

кураторка етнографічного проєкту «Спадщина»,

завідувачка науково-методичного відділу

дослідження та популяризації

традиційної культури БЦКМ

ІЛЮСТРАЦІЇ:

1 – «Вони можуть залишити нас без електрики, але ніколи не зможуть забрати наше Світло»;

2 – «Тая зозулейка»;

3 – «Древо Життя»;

4 – «Українське Сонце»;

5 – «Буковинські Ведмеді»;

6 – «Колідничок зі Звіздою»;