Завідувачка відділу інформаційно-видавничої та проєктної роботи Буковинського центру культури і мистецтва Наталія Філяк взяла участь у панельній дискусії «Пам’ять та меморіалізація в Україні у часи війни: між особистим досвідом та колективною репрезентацією». Захід відбувся 30 квітня в Культурно-мистецькому центрі ім. Івана Миколайчука.

Організатори заходу:

• Музей воєнного дитинства;

• ГО «Буковинський центр медіації»;

• Кафедра публічного права ЧНУ ім. Ю. Федьковича;

• Навчально-наукова лабораторія медіації, переговорів та арбітражу юридичного факультету ЧНУ ім. Ю. Федьковича.

Учасники дискусії — мешканці Буковини, внутрішньо переміщені особи, родини ветеранів та полеглих героїв, історики, психологи, правозахисники, експерти з перехідного правосуддя, журналісти, медіатори та фасилітатори громадських процесів, молодь та громадські активісти — долучилися до обговорення низки критично важливих питань:

Кажуть, наївним живописом може займатися лиш людина з чистою душею. Та, яка бачить світ приблизно як дитина. Наївне малярство – щире, стихійне, інтуїтивне і «поза правилами».

«Секрет неймовірної привабливості наївного мистецтва, скоріш за все, криється у його максимальній щирості. Можна навчитися бути художником, але навчитися бути художником-наївістом неможливо – ці люди малюють не розумом, не вмінням, а серцем» , — пише дослідниця наїву в українській культурі Олена Афанасьєва.

Власне, десь так інтуїтивно і «поза правилами» творить Іван Угрин. Людина непересічна: від малої дитини колекціонує цікаві речі, зберігає свою першу (зовсім крихітну) сорочку, у зрілому віці почав малювати картини-метафори (кожна із загадкою). Любить створювати щось цікаве своїми руками — чи то фонтан, чи піч просто неба, а чи статую-метафору. В себе вдома має кімнату-музей, де відвідувач побачить еклектику у чистому вияві: старожитні фотографії, розмальований череп із афоризмом, десятки цікавих статуеток та зразків посуду різних країн світу і метафоричний герб родини Угрин із генеалогічним деревом на звороті. Цей музей знаходиться у Снятині, але його немає на жодній карті. Його відвідати може тільки той, кому довіриться власник колекції і впустить у свій світ.