Семантика та стилістика народної витинанки на Буковині і Бессарабії. Ремінісценції витинанкових форм Василя Беженаря

1Паперові витинанки – поширена прикраса хатніх вікон: виготовляючи їх, господині вкладають індивідуальне розуміння таких мистецьких категорій, як естетика, композиція та символіка. Звісно, не кожна така робота є мистецькою, і не кожна господиня – майстринею витинанки, але саме народна етимологія витинанки промовисто говорить про її логіку і знакову сутність. Якщо говорити в загальноукраїнському контексті, то буковинські та бессарабські витинанки не мали такого бурхливого розвитку, як, скажімо, на Поділлі, Подніпров’ї та Прикарпатті, але вони варті уваги. Своєю самобутністю, що проявилася в орнаментальній мові, технічних прийомах виготовлення, композиційному ладі та колористичній системі витинанка привабила таких дослідників як І. Гургула, М. Станкевич та М. Шкрібляк.

Народна витинанка на Буковині та Бессарабії з’явилася в середині ХІХ століття. Її виникнення пов’язано, переважно, з появою дешевого і доступного для сільського населення матеріалу (зокрема – паперу), а також з переходом від курної хати до «чистої», що надавало побуту естетичного збагачення. Погодьмося, у чистій світлиці витинанка виглядає направду ошатно. Для виготовлення витинанок майстри використовували переважно тонкий папір, глянцевий, яскраво-насичених кольорів, який добре складався та легко піддавався вирізуванню деталей різних розмірів. Ажурні оздоби були переважно білими або одноколірними, виготовляли їх за допомогою ножиць, ножа та інших гострих знарядь. Такі вироби виготовлялися найчастіше навесні перед Великоднем та Новим роком; витинанки кріпилися на стінах, вікнах, сволоках, печі, мисниках, поличках. Витинанки виконували функціонально-побутову, естетичну та обрядову функції.

Акварельні верлібри Світлани Побережної

IMG 20211214 143644Любов до батьківщини починається із мальовничих місць, стежин, завулків, лісів, гір, річок, озер, будинків... Це рідні краєвиди, де художник черпає натхнення, збагачує свій внутрішній світ під час виходу на пленер. Легкий подих вітру, шум трави, трепіт листя, пташиний спів, мерехтіння крапель вранішньої роси, відображення сонця в спокійній воді… детально прописує у своїх творах талановита буковинська художниця, членкиня Буковинської акварельної асоціації «Magenta» Світлана Побережна (Акунєєва).

Народилася Світлана Іванівна 3 липня 1967 р. у селі Зарожани Хотинського району Чернівецької області, нині Недобоївської ТГ Дністровського району, згодом переїхала у м. Сторожинець, де й проживає досі. Художню фахову освіту здобула, навчаючись у Вижницькому училищі прикладного мистецтва ім. В. Ю. Шкрібляка за спеціальністю «Художня вишивка» (1982-1986 рр.). У 2006-2011 рр. навчалася в ВНЗ «Інститут реклами» у м. Києві за спеціальністю «Дизайн».

Художня мова батикових картин Тамари Покотило

64641278 2586412211391905 557949877049360384 nЧи не найбільше художніх прийомів увібрав у себе унікальний вид декоративно-ужиткового мистецтва батик: акварель, пастель, графіку, вітраж, мозаїку… На Буковині такий розпис по тканині почав розвиватися недавно. Першою у нашому краї цю техніку почала популяризувати відома художниця Тамара Покотило.

Тамара Володимирівна Покотило видатна художниця монументального та декоративно-ужиткового мистецтва, членкиня Національної спілки художників України (1989), лауреатка обласної літературно-мистецької премії ім. С. Воробкевича (2006), Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Кобилянської (2007), обласної мистецької премії ім. О. Киселиці (2013). Народилася 10 січня 1952 року в м. Лубни Полтавської області. Відійшла у вічність 31 жовтня 2021 року в Чернівцях.

Пленерні пейзажі Івана Балана

1 9Відображення барвистого багатства натури у природніх умовах можливе лише під час пленеру. Творами живопису, графіки можуть бути не лише пейзажі, а й фігури людей, архітектурні споруди, тварини, яких зображують у природньому середовищі. Один з найкращих буковинських художників, який плідно працює на природі, – Іван Балан.

Відомий графік, живописець, оформлювач народився 2 серпня 1941 року в селі Стрілківці Борщівського району Тернопільської області. Талант молодого художника зростав на ґрунтовній професійній освіті, яку він здобув в Українському поліграфічному інституті ім. І. Федорова у Львові (1975). Працював викладачем Чернівецького культурно-освітнього училища, старшим художником Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича, з 1982 року – художником Чернівецького художньо-виробничого комбінату Художнього фонду України. Іван Балан - автор живописних і графічних портретів, натюрмортів, пейзажів, а також екслібрисів, плакатів, листівок. За своє творче життя художник проілюстрував і оформив понад 100 книг, які є справжніми взірцями поліграфічного мистецтва.

Нитки сотала – щастя, долю ткала: рушникове диво Євдокії Візнюк

1 6Сьогодні 1 жовтня 2021 року святкує свій день народження буковинська майстриня бісероплетіння, вишивки та художнього ткацтва з села Кам’янка Чернівецького району (колишнього Глибоцького) Євдокія Дмитрівна Візнюк. З цієї нагоди колектив Буковинського центру культури та мистецтва адресує майстрині найщиріші зичення невтомного творчого розквіту, натхненних ідей та міцного здоров’я!

Холодної жовтневої днини 1959 року новонароджену Євдокійку бабуся по татовій лінії – Домка Миколаївна Воротняк у дівоцтві Оршівська, закутавши у свій кожух, принесла з пологового будинку додому та й перше, що зробила – дала дівчинці в одну руку олівець і папір, а в іншу – цівку, промовивши: «Все, будеш робити те, що я». У селі Кам’янка бабуся відомої нині буковинської майстрині бісероплетіння, вишивки та художнього ткацтва Євдокії Дмитрівни Візнюк славилася вишиваними і тканими виробами, ці ж вміння передала своїй невістці – Сільві Василівні Федорюк, а відтак і онучці Євдокії, яка генетично успадкувала талант до народного мистецтва. Бо не лише ткацтво й вишивка стали сенсом життя майстрині, у вільний від роботи час захоплюється бісероплетінням, малюванням на склі й полотні, писанкарством.