Як же воно відрадно і трепетно — вітати поважним письменницьким колом Чернівецької обласної організації Національної спілки письменників України нашу новодністровську майстриню слова, членкиню Національної спілки письменників України, лауреатку обласної премії ім. Дмитра Загула, яка майстерно дарує своїм віршам і пісенні крила, відому дитячу письменницю-казкарку Галину Терентіївну Мельник із врученням її міської премії імені Івана Семеновича Нагірняка біля його меморіальної дошки на БНТД «Молодіжний»!
Підтримка колег по перу з Чернівців — голови письменницької організації Володимира Антофійчука, Леонтини Топало, Світлани Онуляк-Минтенко; новодністровських поетес-лауреаток цієї премії попередніх років Інни Гончар (2021 р.), Олени Богуцької (2023 р.), Інни Руснак (2024 р.) додала неабияких приємних хвилювань Галині Терентіївні, забарвивши її нову осінь яскравими кольорами натхнення на нові творчі здобутки.
Володимир Іванович Антофійчук, щиро вітаючи нову лауреатку, згадав про знаного буковинського українського поета-символіста, літературознавця, критика, публіциста, перекладача, педагога, громадського діяча доби розстріляного відродження Дмитра Загула, подарувавши колезі нещодавно видану книгу його творів «Тонкострунна арфа», і вкотре з приємністю зауважив, що влада Новодністровська, зокрема відділ культури, гідно підтримує своїх творчих городян.
Новодністровці шанують, пам’ятають, цінують, читають і бережуть свій світлий спомин про почесного громадянина міста Івана Семеновича Нагірняка. 76-й земний день народження, а вже 11-й рік без Вас, Майстре слова і славний земляче! І знову біля меморіальної дошки звучали слова щирого пошанівку від Новодністровського міського голови Наталі Цимбалюк, головного інженера Дністровської ГАЕС і земляка Анатолія Жука, директора Новодністровського історичного музею Наталі Кримняк, колеги і послідовниці Інни Гончар, щирого друга та побратима Валентина Кушніра. І, водночас, линули слова болю завчасної втрати, бо так багато зосталося за тим обірваним, мов нитка, вересневим днем…
Це були якісь особливі моменти хвилювання, єдності й поваги, віри і підтримки, радості і трепету єства. 1 вересня у Новодністровську вшановували пам’ять Почесного громадянина рідного села Ломачинці та міста Новодністровськ, журналіста, письменника, драматурга, лауреата численних премій, члена НСПУ та НСЖУ, автора більш як 20-ти книг, літописця людських доль та історії міста енергетиків і Дністровської ГАЕС Івана Семеновича Нагірняка. Уже 10 років рідні, близькі, колеги і друзі, смакуючи осінніми щедротами яблуневих садів, вчаться жити, працювати, переоцінювати і зважувати, доганяти і не втрачати, любити й дорожити, але вже без нього… Ні, з ним, просто уже в іншому вимірі… Там, де любов з любові пророста, бо жодні відстані не в змозі розірвати оте незриме, але таке багате й щедротне перевесло шани й любові, з якими щоразу йдуть кожен на свою сповідь до свого Івана…
133 серія листівок-присвят новодністровському майстру пера Іванові Нагірняку «Перевеслом памʼяті і шани» вийшла друком у Чернівецькому «Видавничому домі «Родовід». Це спільний проєкт Чернівецької обласної організації Національної спілки письменників України — голова, автор ідеї Василь Джуран та Чернівецької обласної організації ППЕ та ЕТП — голова Георгій Карп, профспілкових організацій Дністровських гідроелектростанцій — голови Людмила Маниляк, Віталій Кіндяк та Ігор Рибак, які профінансували новинку.
У земний ювілейний 75-й день народження Івана Семеновича Нагірняка серію листівок презентували у мистецькій залі Новодністровського історичного музею — це була, направду, щира родинна зустріч, за якою своїм до болю знайомим поглядом із портретів спостерігав незабутній «Почесний житель наших душ» і «Наш Буковинський Кобзар!..». Саме так я назвала свою передмову, у якій коротко розповіла майбутнім читачам про чудову людину і колегу по перу, котрий уже скоро 10 літ, як на Вічній правді.
Уміти помічати навколо себе красу і відчувати гармонію з навколишнім світом навіть у такі найскладніші для рідної землі часи — це справжній лік для душі. У цьому переконалися працівники Дністровської ГАЕС, відвідавши наприкінці тижня персональну виставку знаної новодністровської художниці Ганни Рутковецької.
Народилася вона у с. Жван, що на Вінниччині, закінчила Хмельницьке педагогічне училище. Свою трудову діяльність на будівництві Дністровської ГЕС розпочала в 1978 році вихователем дитячого садочка «Колосок». 3 1988 року стала художником-оформлювачем та завідувачкою гуртожитком «Б». 3 2007 по 2019 роки працювала вчителем-реабілітологом із дітками-інвалідами в нашому міському територіальному центрі. Весь цей час Ганна Петрівна не покидала своє захоплення – малювання. Власну творчість і натхнення вона несла людям: була учасницею міських, районних, обласних та всеукраїнських виставок – не тільки у рідному Новодністровську, а й у Мурованих Курилівцях, Чернівцях, Вінниці, Києві.
— Картини, а це 113 робіт, представлені у мистецькій залі місцевого історичного музею, вражали, захоплювали, мотивували і навіть зцілювали зболені війною душі, — зізналася Інна Гончар, котра залишила щирий запис на згадку від імені колективу у книзі відгуків: