«Лялька вийшла на полювання», або дещо про інтерпретацію образу мотанки в сучасному українському мистецтві

3 13Традиція і мистецтво тисячоліттями накопичують суспільний досвід, а відтак відтворюють в межах своєї знакової системи. І нерідко в обрядових чи арт-наративах можна зчитати не тільки пульс часу, а і передвісництво настроїв, що «витали у повітрі». Одним із таких образів, що майже суголосно промовляє з робіт сучасних художників та фотографів – войовнича лялька. На перший погляд, у неї впізнавана атрибутика традиційної ляльки-мотанки («порожнє» або означене хрестом обличчя, силуетність, захисна семантика), і образ тяжіє то «Нареченої» чи «Берегині», і разом з тим ця лялька – розбурхана війною, а тому вона «поводиться» цілком по-іншому, як «Берегиня» мирного часу, вона.. озброєна.

Як зазначає дослідниця семантики народної іграшки О.Скляренко у праці «Особливості міфологічного світосприйняття української традиційної народної ляльки», «..функція ляльки – матеріалізація емоційно-душевного світу людини».

Мотив обрядової інтуїції, на наш погляд, є домінантним для картини Марти Пітчук «Мотанка в хмарах.На червоному. Полтавщина» (2021), це полотно написане ще до початку війни. І промовистою є прочитання картини реципієнтом – серед відгуків-асоціацій виокремимо такі: «Лялька-передвісниця», «Мотанка, що танцює у вогні», «Пробудження», «Переможниця». Образ ляльки-мотанки, котрий промовляє традиційними регіональними етнографічними кодами - наскрізний для творчості Марти Пітчук. Проте лялька-передвісниця, написана восени 2021 року – особлива серед її робіт, адже вона промовляє не тільки обрядово-ментальні наративи, а й історично зумовлені настрої. Настрої назрівання повномасштабної війни.

Детальніше...

Вкрали молоду!

4ervonaknyha«За петрушку-за чіснок купив дівку на часок». Це про традицію викуповування дружок, а ви про що подумали? І так, наречену теж "купують". Символічно.

Викуп нареченої і дружок, «вадрове», реальні та обрядові викрадення наречених і до чого тут традиція робити збитки на Андрея – ось про це все у нашому новому подкасті «Червона книга Буковини». Ці подкасти, нагадаємо, ми створюємо ексклюзивно для «Суспільне: Буковина». Ведуча – Аліна Хрищук, спікерка – кураторка етнографічного проекту «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва, письменниця, кандидатка філології Іванна Стеф’юк.

Детальніше...

"Вінок, що рухається": особливості етнографічного маркера Буковини

4ervonaknyhaУрочистий вінок з нефарбованою ковилою – він дуже виразно репрезентує Буковину на етнографічній карті. Зараз тільки чотири села зберегли живою цю традицію – Рідківці, Магала, Чорнівка і Топорівці. Проте ще сто років тому понад 40 населених пунктів нашого краю міг похвалитися таким цікавим одяговим звичаєм.

Цей вінок внесений як елемент нематеріальної культурної спадщини до обласного Переліку. Більше про нього – від походження до семантики – у новому випуску спільного проекту радіо «Суспільне: Буковина» та етнографічного проекту «Спадщини» Буковинського центру культури і мистецтва.

Детальніше...

Ханука, або коли маленький вогник здатен подолати велику темряву

13 mainСьогодні – дуже важливий день для всієї єврейської громади, адже саме відсьогодні розпочинається Хáнука. Це свято світла, а точніше – свято перемоги світла над темрявою.

Як відомо, одна з головних ханукальних традицій – почергове запалення зліва направо по одній свічці в день у спеціальному обрядовому підсвічнику, і поки горять ханукальні свічки – забороняється працювати. Запаленням вогнів Хануки займаються чоловіки (першим запалює господар).

Діти, як правило, дуже люблять Хануку, адже в цей період їх обдаровують кишеньковими грошима. Традиційна дитяча гра для цього періоду – дрейдл (севівон), своєрідна дзиґа. На кожній з чотирьох граней цієї обрядової іграшки – фрагменти фрази «Велике чудо сталося Там».

Детальніше...

Секрети краси сторічної витримки

1 5«Колис так не було», - цією фразою бабусі та прабабусі коментують практично все, а надто – як виглядає теперішня молодь. Скільки існуватиме світ, стільки, мабуть, існуватиме колізія «батьки-діти». І коли старше покоління повчає молодь, що раніше так не фарбувалися, і брови не домальовували, і ніяких «уколів краси» навіть близько не було, напрошується логічне запитання: а як було?

Ну ось, до прикладу: як жінки сто років тому укладали волосся? Адже на деяких світлинах бачимо, що чимось таки підкручували… Тож що використовували жінки століття тому, щоби накрутити пасма волосся? Адже електричних щипців не купиш у магазині так просто...

Детальніше...