Це перше окреме видання художньої спадщини Сергія Канюка (1880-1945), уродженця села Хлівище, що на Буковині, відомого громадсько-політичного діяча, педагога і публіциста, котрий від 1922 року проживав і працював на підрадянській Україні, у 1930-ті був безпідставно репресований більшовицькою владою, засланий до Сибіру, де його життя обірвалося в 1945 році. Несправедливо забуте та до кінця не поціноване ім’я талановитого буковинського письменника нині, у рік 75-ліття від його смерті й 140-ліття від дня народження, у вигляді упорядкованої збірки прозових творів заново повертається в українське письменство.
До книги увійшли різножанрові твори (поезії, оповідання, новели, ескізи, повість) – як раніше не друковані, так і ті, що розпорошені по галицько-буковинській періодиці початку ХХ століття. Вони, особливо новелістика, зберігаючи своє художньо-пізнавальне значення, розширюють і поглиблюють картину літературного процесу того часу на західноукраїнських землях і спроможні зацікавити читачів ХХІ століття, котрим ця книга адресується.
Збірка творів С. Канюка побудована за хронологічним принципом та містить художні твори, датовані 1900 – 1920 рр. Упорядницею, авторкою передмови та приміток є кандидат філологічних наук, методист Буковинського центру культури і мистецтва Ольга Меленчук. У вступному слові «Зосталося найголовніше – твори Сергія Канюка» дослідниця простежила віхи життя і творчості С. Канюка, сина відомої на Буковині народної поетеси Зиновії Канюк, яка, крім того, доводилася рідною бабусею художника Корнила Дзержика. Акцентовано, що цей факт встановив відомий буковинський етнограф, збирач старожитностей, мистецтвознавець та майстер лозоплетіння Іван Снігур, якому пощастило бути знайомим з художником та зробити записи їхніх розмов. У передмові детально проаналізовано художні твори С. Канюка, акцентовано на їх проблемно-тематичному та жанрово-стильових особливостях.
Наприкінці збірки міститься післямова доктора філологічних наук, професора Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Богдана Мельничуката бібліографічний додаток. Видання ілюстроване фотографіями, які унаочнюють важливі етапи життя і творчості С.Канюка.
Канюк Сергій. Твори: оповідання, новели, ескізи, повість, поезії/[упорядкув. Ольги Меленчук].–Чернівці: Букрек, 2020.–264 с.
Детальніше...Карантинна реальність, пов’язана з коронавірусною хворобою (COVID-19), внесла свої корективи у звичний спосіб життя кожної людини. Неприродна для людської сутності відмежованість від світу й тактильних контактів, для когось стала імпульсом для самозаглиблення, спонукою до творчих інтенцій. Книга культурологічних есеїв та образків «Портрет українця» (2022) української письменниці, літературознавиці, кандидатки філологічних наук, членкині Національної спілки письменників України, завідувачки науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури Буковинського центру культури і мистецтва, кураторки етнографічного проєкту «Спадщина» Іванни Стеф’юк побачила світ саме за таких обставин. У післямові до своєї праці дослідниця зізнається: «[…] Ця книжка несподівана. Її спричинив тектонічний злам всередині мене. […] Перші і головні статті книжки я написала у березні 2019. Почався карантин. Мені було боляче відчувати шкірою конденсований страх і суспільну озлобленість. Я не могла зрозуміти цю нову дійсність і… втекла в науку. Я не скажу, що заявлені в книзі теми зацікавили мене вперше аж тепер – ні, звісно. Але я вперше підійшла до них так близько»[1]. І як результат основу книги склали 83 есеї, побудовані на глибоких розмислах, маловідомих і призабутих фактах, які по-новому ожили у філологічному та фольклорно-етнографічному дискурсі. І. Стеф’юк умовно привідкриває двері у два світи, де тісно переплітаються теми її дослідницьких інтересів – літературні, краєзнавчі та етнографічні.
Детальніше...