Буковинська театральна весна

maski

Нам - 80

Аматорський театральних рух нашого краю має свою самобутню історію і бере свій початок з другої половини ХІХ століття. Перші аматорські драматичні гуртки у Чернівцях з’явилися під впливом виступів мандрівних німецьких, єврейських, румунських труп, Львівського українського театру товариства «Руська бесіда» при культурно-освітніх та музичних товариствах, які у той період були засновані представниками різних національностей міста.

Із становленням радянської влади на Буковині у 1940 році в Чернівцях були розпущені усі культурно-освітні товариства, народні читальні та їхні аматорські колективи. У той же час нова влада створила мережа клубних закладів, на базі яких й почали організовуватися гуртки художньої самодіяльності. У перші післявоєнні роки відбувається активізація аматорських драматичних гуртків при державних культурно-освітніх установах, профспілкових клубах та навчальних закладах, керівниками яких стали актори Чернівецького Українського муздрамтеатру імені Ольги Кобилянської серед них: М. Котляревський, І Дудич, А Боднарчук, В. Жихарський, В. Безпольотова, Ю. Козаковський, а також група акторів театру імені Шолом-Алейхема.

Дзвенить оркестрів мідь

DSC 0265

Нам 80.

Духова музика займає одне з провідних місць серед інших видів мистецтва буковинського краю і користується заслуженою повагою у широкого кола слухачів. Десятки духових оркестрів області, до гри в яких долучається понад тисячу учасників, творять прекрасний світ самобутнього духового мистецтва, на якому виховувалося не одне покоління слухачів.

Зі спогадів старожилів нашого краю дізнаємося, що перші духові оркестри з’явилися у 30-х роках минулого століття в Хотинському, Новоселицькому, Кельменецькому районах. Відчутним поштовхом розвитку духової музики послужило відкриття у Чернівцях музичного та культурно-освітнього училищ, випускники якого внесли вагомий внесок у становлення та розвиток духової музики нашого краю. У розвитку дитячих духових оркестрів значну роль відіграло відкриття у населених пунктах Буковини широкої мережі дитячих музичних шкіл, філій та музичних класів.

Можливості обмежені – здібності безмежні

kryla18 afisha

Нам 80.

Вже понад 10 років у перший літній місяць, коли природа милує око пишнозеленим цвітом, столиця буковинського краю гостинно приймає численних учасників та гостей обласного благодійного фестивалю народної творчості людей з інвалідністю «На крилах надій».

Цей фестиваль – особливий, адже тут важко визначити переможців, визначити кращих з кращих. Всі учасники – вже переможці, переможці над обмеженнями, переможці над обставинами. Ані тяжкі хвороби, ані життєві негаразди не змогли заглушити такого людського бажання творити і самореалізовуватися. Конкурсанти радо демонструють свої таланти у співі, музиці, танці, художньому читанні, літературній творчості, декоративно-ужитковому мистецтві. Фестивальні заходи не мають чітко визначених часових рамок. Навіть після завершення гала-концерту та нагородження учасники і гості не поспішають розходитися. Численні глядачі зізнаються, що цей захід приваблює їх своєю теплою атмосферою та душевністю. Навіть літературно-мистецька вітальня називається просто і щиро – «У родинному колі». А ще, фестиваль – це приємна і слушна нагода щиро поспілкуватися зі своїми однодумцями, розповісти їм про сокровенне, поділитися творчими планами на майбутнє.

Стежками краю малинових руж

портрет яківчука

Нам 80.

Здається це було зовсім недавно… Квіти, привітання, щирі слова вдячності, високе крісло, встелене буковинським килимом з малиновими ружами, а головне – тепле коло друзів та однодумців. Один із справжніх фундаторів буковинської фольклористики, збирач та знавець культури народної Авксентій Федорович Яківчук святкував свій ювілей. З того часу минуло майже два десятиліття, Авксентій Федорович вже давно у кращих світах. Напевно він і там продовжує подорожувати стежками краю малинових руж.

Це не дивно, адже понад півстоліття стежки-дороги Авксентія Яківчука пролягали від села – до присілка, від містечка – до хутірця, де у найвіддаленіших куточках Буковини пробуджується, дихає, відгранюється словом, мелодією, неповторним ремеслом проста народна талановитість. Чи ж вміємо, чи хочемо схилитись перед нею? Як би ж то! Життєвий приклад цього мудрого чоловіка вчить, що це обов’язок кожного з нас. Він не соромився віддати шану й тепло серця рукам і розуму самородків рідної землі. Співаків і співачок, яких, може, окрім Авксентія Федоровича ніхто не чув (багатьох з них, на жаль, уже й не почуємо), записував, видавав збірочками, вишивальниць і писанкарок, килимарниць і різьбярів, гончарів і лозоплетільників виводив, як казала заслужений майстер народної творчості України Фрозина Гулей, “на сонечко”: організовував виставки, передавав їхні витвори до музеїв, возив у світи, аби в столиці і навіть далі знали про багату уяву, витончений смак і золоті руки буковинців.

Хто співає – той щасливий!

Sydir Vorobkevych 1881 Mukarovsky

Нам 80.

Буковину недарма називають співочим краєм. Достатньо назвати лише кілька імен співаків, які прославили наш край, щоб впевнитися в істинності цих слів. Букова земля подарувала світові братів Руснаків, Лідію Липківську, Дмитра Гнатюка, Софію Ротару, Назарія Яремчука та багатьох інших талановитих співаків.

Творчість ще одного легендарного краянина Сидора Воробкевича стала підґрунтям, на якому базується сучасна хорова культура. Саме з метою збереження та популяризації традицій хорового мистецтва на Буковині у 1996-му році був започаткований обласний конкурс аматорських хорових колективів ім. С. Воробкевича. Ідейними натхненниками конкурсу стали колишня директорка нашої установи Наталя Суродейкіна та методистка Катерина Фокіна.

Підтримку та всебічну допомогу у проведенні конкурсу надавав знаний діяч музичної культури, народний артист України, професор, лауреат національної премії України ім. Тараса Шевченка, художній керівник та головний диригент Заслуженого академічного Буковинського ансамблю пісні і танцю Андрій Кушніренко. Упродовж 16-ти років він також очолював журі.

Дочірні категорії