Особисті листи Ольги Кобилянської
“Я страшенно самотня зі своєю любов’ю, своїм болем, своїми думками й ідеями, зі своєю фантазією…”
З Осипом Маковеєм, редактором газети «Буковина», Ольга Кобилянська знайомиться в 1895 році. Йому – 28. Їй – 32. Вона вже тоді знала, що полюбить його.
Театралізована композиція у виконані:
Детальніше...Звитяга #Кобилянській160
Ольга Кобилянська «Нотатки літератки»
"Між цими двома стоїть третя точка зору: жінка як дитина, взагалі як нижча істота, в різноманітних відтінках: жінка як зворушлива дитина, як невихована дитина, як розумна дитина, як хвора дитина, як Гансвурст, як біла ворона (особливо українська жінка, яка завжди безмовно поетично прив'язана до минувшини)... без батьківщини, як рослина, яку завжди розглядають як нижче організовану істоту.
Для Петера Альтенберґа жінка є принципом романтики буття. Всі вони непорочна дівчина, діва, коханка, дружина проходять життям як невиліковні мрійниці й ідеалістки, як зачаровані принцеси. Вони - найбільш розчаровані у житті. Вони безперервно дивляться в романтичні далі, які дуже далекі від дійсності. Вони є пропащими меланхолічками.
Детальніше...Анімація на твір О.Кобилянської "Огрівай, сонце..."
Створення картини та анімації на твір О. Кобилянської «Огрівай, сонце…».
Зйомка, монтаж та виконання — Альберті Володимир
Анімацію створено в рамках конкурсу звитяги #Кобилянській160
Детальніше...#Кобилянській160
З щоденників Ольги Кобилянської. Запис 10 листопада 1884р.
Зося повернулася з Генею з прогулянки, я запалила лампу і привітала їх словами, як жінки вітаються, коли вони довго не бачились і мають багато чого сказати одна одній.
Я: «Ах, пані, пані, як я радію, що вже прецінь вас, пані, раз побачила, а те, їй-богу, пані, й так цілком забула на мене, а я хоч би...»
Зося бистро перериває мене: «Ей, пані, пані, а пані думає, що я маю час приходити? Аж сьогодні трохи вибралася, так з тим господарством простудилася».
Я (бистро): «Я ж хіба не знаю? Пані думає, що я, коли не ходжу цілий день, то діти кричать, то чоловік кличе, я вже, їй-богу, так опустилась, що вже три дні не чесалася».
Зося (бистро): «Пані, а я, їй-богу, я вже цілий тиждень ані не чесалась, ані не милась, так що мій чоловік недавно казав: ей, Зосю, йди помийся і почешись, бо тебе можна до стіни приліпити».
І так далі…
Детальніше...Звитяга #Кобилянській160
До вашої уваги фінальне відео з серії #Кобилянській160 «Що я любив»
«Се були малі, тонкі жіночі руки.
Мали в собі щось більше з аристократизму, як з інтелігенції, і саме тим звернули насамперед мою увагу»
Читає актор Чернівецького музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської Ростислав Муравін
Зйомка та монтаж: Андрій Дубінецький
Лінійна продюсерка: Лариса Харитон
Режисерка: Катруся Бутняк
Чернівецький музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської
Буковинський центр культури і мистецтва