Мистецтво писанкового розпису – соціокультурний скарб України

У рамках проведення ХІ Всеукраїнського фольклорного фестивалю «Писанка» у Коломиї 21 квітня 2018 року було проведено Міжнародну наукову конференцію, присвячену 30-річчю заснування Музею писанкового розпису, у якій взяли участь майже пів сотні науковців, істориків, етнографів, мистецтвознавців, музейних працівників з усіх куточків України. За тематикою конференції видано збірник наукових статей, що цьогоріч вийшов друком у Львові. До збірника увійшли матеріали й буковинських дослідників: Георгія Кожолянка і Олександра Кожолянка («Традиція буковинського писанкарства»), Наталії Суруджій («Життєвий і творчий шлях Юрія Ференчука – автора зібрання взірців буковинських писанок»), Альони Беженар («Буковинські писанки: традиції, символіка, сучасність», «Роботи художників І. Балана, О. Криворучка, О. Гармидера, А. Житарюка як іконографічне джерело для вивчення буковинської писанки»), Віти Добровольської («Гурток писанкарства «Тригвер». Традиції буковинського писанкарства»), Світлани Красовської («Писанкова символіка як засіб пізнання світобачення українського народу») та Валентини Федоряк («Писанкарство як аспект вивчення і джерело збагачення словника буковинських говірок»).

Мистецтвознавиця, художниця, методистка Буковинського центру культури і мистецтва Альона Беженар у статті «Буковинські писанки: традиції, символіка, сучасність» простежує унікальність буковинських писанок, технологію розпису, їхні орнаментальні особливості (йдеться про космогонічні (солярні), геометричні, фітоморфні, зооморфні, релігійні, предметно-побутові, побутово-сюжетні та каліграфічні символи), палітру кольорів та символічність барв, залежно від етнографічного районування Буковини. Дослідниця подає перелік імен – відомих буковинських майстрів писанкарства, які відроджують та продовжують давні традиції писанкового розпису. Акцентовано також на формах популяризації мистецтва воскового розпису: презентації писанок на ярмарках, фестивалях, у художніх салонах; запозичення писанкових орнаментів іншими видами декоративно-ужиткового мистецтва (вишивка, ткані та різьблені вироби, картини) тощо.

В іншій статті «Роботи художників І. Балана, О. Криворучка, О. Гармидера, А. Житарюка як іконографічне джерело для вивчення буковинської писанки» дослідниця аналізує художньо-композиційні особливості мистецьких творів художників, простежує орнаментику, символіку, колористику писанок, зображених на картинах згаданих митців. Детально розглянувши картини буковинських художників з писанковими мотивами – «Великодні дарунки» (1992) Івана Балана, «Чорнобривці» (1995) Ореста Криворучка, «З церкви» Олександра Гармидера, «Благовість. Для Софійки» Анатолія Житарюка, мистецтвознавиця підсумувала, що кожна з робіт виконана «з тонким відчуттям синтезу народного та професійного мистецтва» та «несуть у собі сугестивну, гедоністичну, гносеологічну і виховну функції».

Мистецтво писанкового розпису – соціокультурний скарб України. Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 30-річчю заснування Музею писанкового розпису (у рамках проведення ХІ Всеукраїнського фольклорного фестивалю «Писанка», м. Коломия, 21 квітня 2018 р.) / Правопис, стилістика, літературне редагування – авторське. Наукові редактори: Ярослава Ткачук, Оксана Ясінська ; упорядник Микола Васильчук. – Львів : Растр-7, 2021. – 200 с.

Ольга МЕЛЕНЧУК, кандидатка філологічних наук,

методистка науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури БЦКМ