НА ЮВІЛЕЙНУ ШАНУ ВАСИЛЯ ЯВДОШНЯКА

Свого часу Річард Бах сказав: «Добрий вчитель – не той, що навчає тебе, а той, у кого вчишся ти». Адже як у опануванні дисциплін, так у відточуванні мистецької чи ремісничої вправності визначальна роль належить учителеві. Хотілося би розповісти про життєпис одного такого Вчителя, чий приклад став поштовхом до творчості не одному з майбутніх митців та майстрів народного мистецтва. Мова про Василя Явдошняка. І 6 листопада цього року талановитому відомому різьбяреві, педагогу, члену Національної спілки майстрів народного мистецтва України Василю Михайловичу Явдошняку, виповнилося би 95 років від дня народження.

  Василь Явдошняк упродовж багатьох років працював у галузі художнього дереворізьблення, залишив нам у спадок роботи, що визначаються  традиційною гуцульською колористикою, виразною декоративністю, тим неповторним стилем, який вирізняє його творчість серед інших митців. Якщо говорити про колористику, то кожна його робота виконана у світло-жовтій гамі, і ці роботи випромінюють з одного боку правдиву національну самобутність, а з іншого – авторську інтелігентність. Пан Василь був у когорті тих, хто продовжував традиції народного мистецтва Буковини, хоча за походженням митець - прикарпатець.

Василь Явдошняк народився у Печеніжині, що на Коломийщині, 6 листопада 1928 року. Печеніжин часто називають Довбушевим краєм і подейкують, що кожна народжена тут дитина – від природи майстер чи майстриня. У цьому краї здавна жили відомі всьому світу різьбярі, писанкарі, кушнірі, вишивальники, ткачі… Можна з певністю сказати, що дух творчості і відчуття естетики, народного символізму тут літає у повітрі.

Батьки Василя Явдошняка – прості робітні горяни, які, як і більшість родин у цьому регіоні, займалися ремеслами: батько - столярством, різьбленням, виготовляв побутові речі, мати вишивала. Почав хлопець майструвати і різьбити ще малим. Потяг до творчих професій згодом привів здібного юнака до Коломийського ремісничого училища №6 на відділ художної обробки дерева, яке було послідовником Коломийської промислової школи, заснованої ще 1894 року. Після закінчення навчання працював на меблевому комбінаті у м. Чернівцях, виготовляючи меблі для повоєнних київських магазинів на Хрещатику.

По правді сказати, то бажання вчитися не покидало Василя Явдошняка ніколи. Він успішно закінчив вечірню середню школу, а згодом у 1962 р заочно, Житомирський технікум механічної обробки деревини.

Життєвий і творчий шлях розпочав у 1959 р., працюючи викладачем Чернівецького ремісничого училища №5, яке згодом перейменували у Вище професійне художнє училище № 5, де викладав предмети «Мозаїка і різьба по дереву» та «Технологія художньої обробки дерева». У цьому закладі пропрацював понад 50 років і навчав молоде покоління мистецтву художної обробки дерева, різьблення та інкрустації. Василь Явдошняк неодноразово пригадував вплив на свою творчість іншого педагога з дереворізьблення – Миколи Чорного, чий слід (можливо, через його національно - патріотичні погляди) загубився у буремних роках.

Творчі роботи Василя Явдошняка йшли в ногу з часом. На початку ХХ ст. висока художність виробів із дерева зросла завдяки використанню і в інкрустації орнаменту різнобарвного дерева, перламутру, металу та бісеру. Ті особливості, що складають сутність і принципи народного різьблення наших далеких предків, Василь Михайлович вивчав і продовжував, поєднуючи з сучасними тенденціями, органічно вплітаючи традиційні мотиви в рельєфне різьблення. У пошуках цікавих форм не відходив від традиційних народних набутків у столярстві чи токарстві. Основну увагу зосередив на дотриманні та зберіганні прадавнього знакового письма гуцульської орнаментики.

У творчому доробку Василя Явдошняка численні орнаментальні, декоративні сюжетно-тематичні твори з дерева: тарелі, скриньки, обкладинки до альбомів, чимало виробів побутово-ужиткового призначення, галерея портретів видатних українських постатей та ін.

У 1974 році Василя Явдошняка удостоїли почесного звання «Заслужений працівник професійно-технічної освіти України». Неодноразово відзначали грамотами, медалями, преміями. Нагороджено дипломами першого, другого та третього ступенів та десятьма медалями Виставки досягнень народного господарства, а 1993 року Чернівецька ОДА нагородила Василя Явдошняка премією імені Омеляна Поповича. Також у 2008 р. він став лауреатом обласної премії імені Г.Гараса в номінації «Збереження, відродження та розвиток народного мистецтва Буковини». Окрім численних нагород і творчих здобутків, Василь Михайлович залишив чимало учнів, які й сьогодні продовжують його справу, бо навчав не тільки розуміти, а й по-справжньому любити та поринати у творчу атмосферу народного мистецтва.

 Василь Явдошняк брав участь у багатьох приватних та колективних виставках в Україні та за кордоном, зокрема, в Африці, Монреалі (Канада), Москві та Рязані (Росія), Гавані (Куба), Сучаві (Румунія), Хельсінкі (Фінляндія). Нині його роботи входять до музейних колекцій країни, є окрасою державних закладів.

Помер Василь Явдошняк 4 квітня 2010 року. Дуже тішився тим, що його наука живе у роботах учнів. І мабуть, у цьому найвища та найправдивіша відзнака педагога, майстра, митця, коли його наука живе.

Світлана Проданчук,

методистка з вивчення традиційних ремесел науково-методичного відділу

дослідження та популяризації традиційної культури Буковинського центру культури і мистецтва

Світлина Володимира Цитрака