Нам 80.
Перформанс, котрий за своєю сутністю максимально дозволяє діалог глядача і актора, якнайкраще, на наш погляд, дозволяє відобразити багатопланові культурно-мистецькі теми. Наприклад – творчий характер письменника чи долю окремого твору. Тут хотілося б пригадати два таких заходи (на перший погляд – дуже різних). Обидва вони – ювілейні. Перший - приурочений 155-ти річчю від дня народження видатної буковинки – Ольги Кобилянської. Другий - присвячений 25-ти річчю Незалежності України.
«Величава духовна квітка Буковини»
перформанс-візія
Одна з особливих подій, котрі яскраво запам’яталися – обласний семінар «Культурно-мистецькі заходи, творчі програми та проєкти у сфері культури», вступом до якого став мистецький перформанс «Величава духовна квітка Буковини». По суті, це був перший масштабний захід на території Чернівецької області, приурочений 155-ти річчю видатної письменниці та культурної діячки Ольги Кобилянської. На обійсті Ольги Юліанівни, тобто в садибі письменниці у селі Димка (тодішній Глибоцький район), глядачеві запропонували пізнати душу письменниці, побачивши зримо її листи, улюблені пісні та навіть сюжети творів. Головну роль - образ Ольги Кобилянської зіграла кандидатка філологічних наук, письменниця, співробітниця нашого Центру Іванна Стеф’юк. Режисер-постановник перформансу – заслужений артист України Мирослав Маковійчук.
Як відомо, процес написання літературного твору – практично таїнство для одних авторів, і ремесло – для інших, оптимального «єдино правильного шляху» тут немає. Ольга Кобилянська у мемуарно-епістолярних матеріалах детально говорить про те, якою великою кров’ю їй давалися такі полотна, як «Людина», «Земля»… А тому гості перформансу мали унікальну нагоду: спочатку побачити шлях до твору, а далі вже – постановку самого твору.
Фольклорним обрамленням заходу стали улюблені пісні Ольги Кобилянської у виконанні аматорського вокального ансамблю «Гірська горлиця» будинку творчості та дозвілля села Димка. Символічно, що образ Ольги Кобилянської (а фактично – перформативний персонаж) був присутній при кожному номері на честь великої письменниці. Мрія і замилування Буковиною, сум і тривожне вглядання у суспільні болі, задума про будучність – усе це вивершило образ величавої квітки нашої літератури - Ольги Кобилянської.
Упродовж перформансу демонструвалися уривки з вистав «Земля», «Вовчиха» народними аматорськими театрами клубних закладів села Черепківці, смт Глибока, виконувалася «Буковинська хора», яку так любила письменниця. Під хвойним куполом сосни граційна пара станцювала «Меланхолійний вальс» і тим самим візуалізувала ритміку й почасти магічність прози як сокровення, прози як самозабуття. Одну з головних ролей у постановці уривку з повісті «Земля» зіграв директор тодішнього Глибоцького РБТД, хореограф Роман Нагірний, він же став постановником хореографічної композиції «Меланхолійний вальс».
Після завершення заходу учасники дійства поклали квіти до пам’ятника Ольги Кобилянської, а лауреати обласної та районної премій імені Ольги Кобилянської висадили яблуневий сад на подвір’ї музею-садиби.
Перформанс згодом мав «друге життя». Його буковинці продемонстрували делегації працівників культури зі Львівщини, котра відвідала нашу область у жовтні 2018 року.
«Готуючись до перформансу, ми зробили акцент на символіці: до прикладу, копії листів Ольги Кобилянської до Осипа Маковея були пересипані незабудками. Адже цю людину письменниця ніколи не забуде – це її найбільша любов і найбільший біль. Другий символ – улюблені пісні. Письменника наснажує його край через природу, традиційні мелодії, зрештою в кожного є свої «камертони». Тому важливо було представити не просто художні номери, а саме ті пісні, котрі близькі серцю письменниці, котрі говорять про її смаки, почування та бачення світу. Одна з таких пісень – «Ой летіли журавлі». Важливо було також, щоби простір «говорив». Якщо й грати «Вовчиху» - то в живій садибі, саме природа та екстер’єр буковинського обійстя є сценою, декораціями та персонажем одночасно», - поділилася думками Іванна Стеф’юк.
«Любіть Україну» - вірш як оркестр
перформанс-багатололосся
Чверть століття проголошення Незалежності України працівники Центру відзначали особливо: за ініціативи очільника установи, заслуженого діяча мистецтв України Миколи Шкрібляка відбувся перформанс «Любіть Україну». Його тематичним осердям став знаменитий вірш Володимира Сосюри з такою ж назвою (символічно, що сам вірш написаний у Дебальцевому, де й сьогодні йде війна за справжню незалежність). Прочитання одного і того ж вірша під час дійства кількома мовами в буковинському саду на території нашого Центру в унісон з музикою – такий перформанс наочно показав, як багато можна сказати одною поезією, і якими місткими бувають прості, здавалося би, слова.
Вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну» декламували українською, румунською, польською, німецькою, ідиш, російською, ромською мовами. Виконавці - відповідно - Іван Петрусяк, Вікторія Плєван, Олег Колянківський, Леонід Гіков, Антон Плагій, Ольга Ємець, Микола Шкрібляк.
Як відомо, доля самого Володимира Сосюри – це трагедія митця у радянському суспільстві. Вона така ж суперечлива, як і тогочасна дійсність. А тому співана поезія від науковиці та авторки-виконавиці Лариси Бережан додала вечорові довершеності в розумінні голосу доби – прозвучали «омузичені» вірші Олени Теліги, Ліни Костенко, багатьох інших відомих українців.
Гості – буковинські виконавці співаної поезії та авторської музики - своїми виступами доповнили перформанс. Світлана Шаханова, Олександр Мадей (м. Чернівці), Богдан Грубий (тоді - студент ЧНУ ім. Ю. Федьковича), Ігор Мисько (м. Сторожинець), Галина Семенюк-Сисолєтіна (смт Глибока), гурт «Полюси», керівник - Олег Сірман (м. Чернівці), народний аматорський вокально-інструментальний гурт «Альтернатива», керівник - Євген Гаюра (смт Кельменці) своєю творчістю проклали літературно-музичний місток з часів написання вірша в наш час, коли головним лейтмотивом були і є зрозумілі та важливі слова: «Любіть Україну!»
http://www.bukcentre.cv.ua/index.php/nam-80-t/5584-naiblyzhche-do-hliadacha-performatyvne-mystetstvo.html#sigProGalleria91b476bd52