Новини

«Наука про душу країни»: етнографічна студія для наймолодших

Понад три години на етнографію – так спланували свій час учні другого-четвертих класів Чернівецької загальноосвітньої школи №3 і отримали захопливу мандрівку від Трипілля до сучасності.

Дитячу етнографічну студію «Таємниці трипільської цивілізації» у КРВ «Буковинська Троя» провела для школярів завідувач науково-методичного кабінету дослідження та збереження традиційної культури, кандидат філологічних наук, куратор етнографічного проекту «Спадщина» Іванна Олещук. Діти з цікавістю відкривали для себе символічну мову давніх трипільців, їх обрядовість. Засвідчили неабияку ерудицію у паралелях прослуханого матеріалу, зіставили з гуцульською та покутською обрядовими традиціями. Особливе зацікавлення викликав процес розшифрування писанкових символів (набір тематичних поштівок, що вийшли у серії «Культурна спадщина України», писанки з приватної колекції Миколи Шкрібляка).

Поважні гості у майстерні-світлиці УМЦКБ

Нещодавно майстерню-світлицю народних ремесел та декоративного мистецтва УМЦКБ відвідали поважні гості – делегація представників органів місцевого самоврядування та військово-цивільних адміністрацій прифронтової частини Донецької та Луганської областей. На Буковині вони перебуватимуть з 11 по 15 вересня в межах навчальної поїздки.

Мета їхнього перебування: «Практичний досвід та успішні моделі покращення територіальної організації на рівні громад». Цей проект втілюється у рамках реалізації компоненту «Місцеве врядування та реформа з децентралізації влади» програми ООН із «Відновлення та розбудови миру», яка впроваджується Програмою розвитку ООН (ПРООН), Структурою ООН з питань ґендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки, Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA), Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО) за підтримки Європейського Союзу. Окрім, власне, столиці буковинського краю гості мають намір відвідати Мамаївську, Недобоївську, Вижницьку об’єднані територіальні громади.

У музеї просто неба вп’яте відгриміло справжнє буковинське весілля

Буковина здавна славиться своїми неповторними народними звичаями, традиціями та обрядами. Важко уявити найбільші віхи в житті людини, які б обходилися без обрамлення у стихію традицій народних. Панування різних влад на теренах нашого краю аж ніяк не вплинуло на існування цих традицій, адже наші пращури змогли їх дбайливо зберегти й передати своїм нащадкам.

У неділю, 8 вересня, у Чернівецькому музеї просто неба знову гуляли автентичне весілля за усіма канонами, які побутували в тому чи іншому куточку нашого краю.

Нагадаємо, що чернівчани та гості нашого міста вже спостерігали за справжніми автентичними обрядами весіль – гуцульського (Вижниччина, Путильщина), бессарабського (Кельменеччина), румунського (Сторожинеччина, Глибоччина), Надністрянського (Заставнівщина), а також весілля з Кіцманського району.

Цього разу усі охочі мали змогу зануритися у справжній вирій обрядів «наряджання весільного деревця», «вивід молодої», «приходини з сорочкою до молодого», «пошиття вінка», обрядового весільного дійства, що побутує у Товтрах на Заставнівщині. І все це, як на справжньому весіллі, із запальними танцями, музиками і пригощаннями.

Гості з Сіверщини у школі буковинської тайстри

Народний аматорський фольклорний ансамбль «Червона калина» Ніжинського міського будинку культури (керівник – Світлана Ігнатова) – почесний гості V фольклорно-етнографічного свята «Осінь весільна». Напередодні свята учасники колективу із захопленням знайомилися з туристичними принадами столиці Буковини. Справжньою родзинкою, як щиро вони самі щиро зізналися, стали їхні навідини до Школи буковинської тайстри.

Керівник проекту - Одарка Кучерява розповіла про Школу буковинської тайстри від А до Я – від народження ідеї, написання проекту, перемогу в конкурсі Українського культурного фонду, два етапи навчання, результати освоєння ученицями давнього ремесла, а також про особисті враження від процесу ткацтва, бо ж на той момент саме завершувала ткання своєї тайстри. Зробила це так завзято, що розохотила гостей сісти за ткацький верстат і самим спробувати покласти кольорові рядочки в полотно майбутньої торбинки.