Вистава «Буна» за п'єсою Віри Маковій у виконанні Народного аматорського театру малих форм «Веселка» Центру культурного простору села Лівинці стала справжньою яскравою подією для всієї громади. Ця глибока драматична постановка, представлена 19 червня в межах обласного огляду-конкурсу аматорських театральних колективів «Буковинська театральна весна», вкотре довела, що аматорське мистецтво здатне порушувати складні соціально-психологічні теми та тримати глядача в напрузі від першої до останньої хвилини.
П'єса сучасної української драматургині Віри Маковій побудована на реальних історіях буковинських родин і просякнута автентичним місцевим діалектом. Слово «Буна» тутешньою говіркою означає «бабуся». Проте образ головної героїні далекий від лагідної старенької із казок. Сюжет розгортається навколо авторитарної Буни, яка суворістю тримає в покорі свою 19-річну онуку Орисю. Жорсткий тотальний контроль, важка селянська праця та глуха стіна нерозуміння між поколіннями створюють на сцені гнітючу атмосферу безвиході й приреченості. Орися мріє вирватися до столиці на навчання, але потрапляє у замкнене коло сімейної деспотії та зрештою обирає важкий шлях заробітчанства за кордоном, повторюючи трагічну долю тисяч українців.
19 червня Music Hall Чернівецької обласної філармонії імені Дмитра Гнатюка став майданчиком для важливого професійного діалогу — тут відбулося засідання обласної ради директорів мистецьких шкіл. Захід об’єднав керівників мистецьких шкіл Буковини для підбиття підсумків навчального року, розв’язання нагальних питань та планування майбутніх кроків.
Важливість зустрічі підкреслила присутність почесних гостей: заступника начальника Чернівецької обласної державної адміністрації Оксани Сакрієр, начальника управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації Еріки Черней та директора Буковинського центру культури і мистецтва Миколи Шкрібляка.
17 червня в Буковинському центрі культури і мистецтва відбулася непересічна подія — презентація книжкових новинок від письменниці та волонтерки з Харкова Людмили Охріменко.
Пані Людмила родом з українського Криму. Дитинство провела у бабусі на Слобожанщині, а наразі проживає в Харкові.
З 2014 року вона займається волонтерською діяльністю. До 2017 року їздила на передову, а потім почала писати книжки про війну. Зараз увесь прибуток від продажу видань віддає на допомогу фронту. Сама себе називає невиправною оптимісткою, яка вірить, що дива трапляються там, де їх ретельно й наполегливо створюють працьовиті люди.
Театр — це простір, де зникають будь-які кордони, а натомість народжується справжня казка. Саме таку атмосферу подарували глядачам юні актори з міста Заставна.
16 червня на сцені Палацу культури та мистецтв розгорнулося яскраве й емоційне дійство — вистава «Місто Бульбашок» (за п’єсою відомої сучасної драматургині Анастасії Харабуги) у виконанні Зразкового театру юного глядача «Мандрівник» та дитячої студії «Світлячок». Показ відбувся в межах обласного огляду-конкурсу аматорських театральних колективів «Буковинська театральна весна». Керівницею та головною натхненницею цієї сценічної роботи стала досвідчена й віддана своїй справі режисерка Лідія Гайдей.
В основі сюжету вистави-фентезі «Місто Бульбашок» лежить надзвичайно ніжна, але водночас глибока історія. Це розповідь про пригоди маленької квітки, яка щиро вірить, що будь-які мрії можуть стати реальністю. Головна умова для цього — не боятися труднощів, впевнено йти до своєї мети та залишатися собою, попри будь-які обставини.
Іван Середюк – філолог за фахом і мистецтвознавець за покликанням, автор понад сотні публікацій і людина, яка заповіла викарбувати на надмогильнику: «Я завжди був жертвою власної щирості». А ще його професійний шлях тісно пов’язаний із нашою установою – Буковинським центром культури і мистецтва, де Іван Пилипович працював методистом.
Книжка Ольги Меленчук «У забутті, хоч здобутками славний. Нарис життя і творчої долі Івана Пилиповича Середюка» – перше цілісне дослідження на означену тему. Науковиця тривалий час присвятила роботі в архівах, аналізу публікацій у періодиці й на їхній підставі написала нарис, у якому висвітлила мистецтвознавчі праці, фольклористичну діяльність, наукову іпостась та художню творчість Івана Середюка. Авторка дає фахову оцінку понад сотні публікацій дослідника, чимало з яких є актуальними й зараз. Без зайвої ідеалізації дослідниця говорить і про ті праці Івана Пилиповича, що були написані в ідеологічному ракурсі радянської доби й сьогодні можуть слугувати документом часу.