НЕКРОЛОГ
Сьогодні відійшов у засвіти Григорій Іванович СОРОЧАН.
Для буковинської культури Григорій Іванович був і назавжди залишиться людиною-епохою, справжнім архітектором театральної душі Чернівців. Він залишив по собі яскраву мозаїку, виткану з любові до мистецтва, педагогічного хисту та щирого захоплення рідним краєм.
У стінах Чернівецького обласного фахового коледжу мистецтв імені Сидора Воробкевича Григорій Іванович став справжнім майстром-деміургом. Очолюючи циклову комісію видовищно-театралізованих заходів, він не просто викладав режисуру — він запалював вогники в очах майбутніх митців. Особливе місце в його серці посідало відродження народних традицій: через колоритні театралізовані дійства та обряди він робив фольклор живим диханням сучасності.
Доля Григорія Івановича була тісно переплетена з кінематографом. Наприкінці 70-х років, працюючи директором районного Будинку культури, він став провідником у світ Буковини для знімальних груп художніх фільмів. Він консультував режисерів, створював автентичну атмосферу, організовував масштабні масовки та й сам знімався у кінострічках.
8 квітня у Буковинському центрі культури і мистецтва відбувся майстер-клас із вибійки. Ініціаторкою передвеликодньої зустрічі виступила директорка Палацу молоді і студентів м. Херсона пані Олена Звягіна в межах меморандуму про співпрацю із Центром.
До заходу долучився директор Буковинського центру культури і мистецтва, заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк, який поділився цікавою історичною довідкою. Гості дізналися про різновиди українського народного ужиткового мистецтва та історію прикрашання тканини візерунками за допомогою дерев’яних штампів.
ЕКСКУРСІЯ
Великдень для українців — це не лише свято, а глибоко закорінений у традиціях духовний період. Це цілий обрядовий цикл, що починається задовго до урочистого дня Воскресіння Христового й об’єднує покоління спільною пам’яттю, вірою та символами.
Від перших днів квітня стіни Буковинського центру культури і мистецтва оживають багатоголоссям відвідувачів. Тут проходять тематичні екскурсії мистецькими просторами та розмови про великодню обрядовість і родинні традиції. Атмосфера, наповнена щирістю та особливим світлом, створюється завдяки захопливій розповіді заступниці директора установи Любові Шилюк. Вона вміє знайти підхід до кожної аудиторії: від допитливих першокласників і студентів Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича до виваженої чернівецької інтелігенції. Усе тому, що історії про традиції тут передаються «від серця до серця».
7 квітня у Буковинському центрі культури і мистецтва відбулася особлива зустріч, присвячена культурологічним студіям навколо українського Великодня в літературознавчому та етнографічному зрізах. Заняття провели співробітниці науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури БЦКМ, кандидатки філологічних наук Ольга Меленчук та Іванна Стеф’юк.
Літературний вимір свята
Великдень як смисловий концепт у давній українській літературі, красному письменстві та творчості сучасних класиків — саме такій темі присвятила виступ Ольга Меленчук. Свою доповідь вона ілюструвала творами:
Кирила Туровського;
Богдана Стельмаха;
Віри Китайгородської;
Івана Гнатюка;
В яких країнах страсті Христові оплакують жінки-жалібниці, як святкують вірменський Затік, що означає образ великоднього кролика і який стосунок мають до цього брати Грімм, чому етикетка «Панетоне до Великодня» — анахронізм і чому Пасха і Песах — це не одне й те саме? Про це говорили на етнографічній студії «Весняні традиції народів світу».
Захід відбувся днями у «Гончаренко центрі Чернівці». Особливим доповненням стала розповідь представниці єврейської громади міста, дослідниці Станіслави Жутовської, котра пише етнографічні оповідання про діалог української та єврейської традицій. Чернівці — мультикультурне місто, і твори пані Станіслави у пізнавальній формі ілюструють глибину кожної з таких різних культур.