Новини

Гори, світлини і музика

4224 вересня у Буковинському центрі культури і мистецтва відбулася запланована творча зустріч із серії «Ти не одна. Для дорослих жінок». Захід провела заступник директора БЦКМ Любов Шилюк. Вона розповіла про унікальну експозицію творчих робіт гуцульського фотомитця Руслана Трача.

Руслан Трач – український фотохудожник, блогер, літератор, засновник проєкту «Лабораторія екстремальної творчості» (ЛЕТ), дослідник гуцульської культури, воїн ЗСУ, майстер з виготовлення барток, популяризатор екологічної свідомості. Своє надзвичайно коротке життя (1978-2026) присвятив тому, аби про гуцульський менталітет, а точніше сказати натуру, у світі знали більше. Із Чернівцями його поєднують кілька десятків, а можливо й сотень фотосесій, і кожна з цих зйомок дала його учасникам причетність до «инчого світу» - того особливого вміння бачити дійсність не тільки такою, як вона є, а й такою, якою вона могла би бути.

«ОЙ ХОДИТЬ СОН»: ЕТНОГРАФІЯ НА МЕЖІ ПІДСВІДОМОГО

777Чи бувають сни «від Бога», «від нечистого» і сни «від людей»? Чому одні сновидіння вважають віщими, а інші — випадковими? Чи однаково люди різних культур пояснюють побачене уві сні? І що можуть розповісти сни про суспільство, яке їх породило?

Про це говорили під час етнографічної студії «Ой ходить сон: етнографія на межі підсвідомого», що відбулася 23 вересня за ініціативи етнографічного проєкту «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва у «Гончаренко-Центрі. Чернівці».

Сновидіння — явище глибоко особисте, однак у традиційній культурі вони ніколи не були лише приватним досвідом.

Для етнографа такий матеріал надзвичайно цінний. У сновидіннях відображаються не лише індивідуальні переживання людини, а й колективні уявлення — про добро і зло, життя і смерть, небезпеку, родину, майбутнє та невидимий світ. Саме тому дослідники народної культури фіксують розповіді про сни поруч з іншими жанрами усної традиції.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ФОРУМ «КЛУБНІ ЗАКЛАДИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ВІДНОВЛЕННЯ: СТІЙКІСТЬ, ТРАНСФОРМАЦІЯ, НОВА РОЛЬ ГРОМАД»

4325 вересня у Хмельницькому відбувся Всеукраїнський форум «Клубні заклади України в умовах війни та відновлення: стійкість, трансформація, нова роль громад». Захід організував Хмельницький обласний науково-методичний центр культури і мистецтва за підтримки Хмельницької обласної військової адміністрації, Хмельницької обласної ради та Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної військової адміністрації.

У роботі форуму взяли участь понад 130 представників культурної сфери з 16 областей України. Професійна зустріч стала майданчиком для обміну досвідом, презентації регіональних практик та обговорення актуальних напрямів розвитку клубних закладів культури в умовах війни й відновлення.

Перестало битися серце Геннадія Білика

53З глибоким сумом повідомляємо, що згасла зірка веселої, позитивної, щирої людини, багаторічного директора Вартиковецького будинку культури Кельменецької селищної ради Геннадія Васильовича Білика.

Колектив Буковинського центру культури і мистецтва висловлює щире співчуття рідним і близьким Геннадія Васильовича. Нехай милосердний Господь прийме його душу, дарує Царство Небесне та вічний спокій.

 

Ювілейна осінь Тамари Коваль

41Колектив Буковинського центру культури і мистецтва надсилає найщиріші вітання з ювілейним днем народження Тамарі Коваль, керівниці народного аматорського вокального гурту «Козацька Берегиня» Центрального Палацу культури міста Чернівці.

Шановна Тамаро Миколаївно! Є люди, для яких пісня не просто мистецтво, а частина їхнього життя. Для Вас вона – і покликання, і пам’ять, і спосіб говорити з людьми мовою серця. Впродовж багатьох років Ви невтомно служите українській культурі, зберігаючи народну пісню, традицію, надаючи їм нового звучання та життя.

Знакове місце у Вашій творчій долі посідає «Козацька Берегиня» – колектив, біля витоків якого Ви стояли як засновниця, ідейна натхненниця, і вже 26 років поспіль залишаєтеся його незмінною керівницею. І, мабуть, не випадково в назві колективу звучить це особливе слово – Берегиня. Адже берегти – це не просто зберігати. Це любити, пам’ятати, передавати нащадкам, і не дозволяти найціннішому зникнути у вирі часу.