Новини

На цій маленькій прикрасі давні буковинці помістили цілий світ

Першу книжку про буковинські прикраси з бісеру презентували в Учбово-методичному центрі культури Буковини при вщент заповненому залі.

Авторка багатоілюстрованої книги-альбому “Стародавні буковинські вироби з бісеру” – Настасія Марусик, буковинська мисткиня, яка вже давно мешкає у США. На жаль, через далеку відстань вона не змогла приїхати, не дожив до цього дня і світлої пам’яті Іван Снігур, колекцію якого вона досліджувала.

На презентації зібралися усі ті, кому небайдуже народне мистецтво – мистецтвознавці, музейники, бібліотекарі, члени обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Від імені авторки до присутніх звернулася рідна сестра Настасії Марусик – Анна Кушнір, яка також брала участь у реконструкції бісерних прикрас, вміщених у книзі. Багатоілюстрована книга-альбом Настасії Марусик “Стародавні буковинські вироби з бісеру” вийшла у київському видавництві “Народні джерела” два місяці тому. Перша презентація відбулася у Чикаго, а презентація у Чернівцях стала другою. Виготовлення художніх виробів з бісеру – один з найцікавіших видів українського народного мистецтва.

На початку завідувач науково-методичного кабінету дослідження та збереження традиційної культури УМЦКБ Іванна Стеф’юк, яка вела презентацію книги, розповіла про історію зародження бісероплетіння на Буковині і зауважила, що книга насправді не має аналогів в Україні. Традиція використання бісеру як художнього матеріалу в декоруванні комплексу народного вбрання Північної Буковини є унікальною у своїй природі. А книга-альбом “Стародавні буковинські вироби з бісеру” – це перше в Україні такого роду видання. І перше на Буковині видання про старовинні буковинські прикраси з бісеру. В Україні виходили книги, які стосуються бісероплетіння, але вони охоплюють кожен регіон в загальноукраїнському контексті, а не конкретно.

 - “Вже у 19 столітті на Буковину з Чехії почали постачати бісер, - розповіла пані Іванна. - Але не кожну річ прикрашали ним, адже бісер був дуже дорогий. Чернівецька область була однією з перших в Україні і першою на Західній Україні, де познайомилися з технікою прикрашання одягу бісером. Здавалося б, бісерні прикраси – невеликі за розміром, але на цій маленькій прикрасі наші предки помістили цілий світ. Кожна річ і візерунок на ній завжди несли певні знаки і символи. Наприклад, котильйон – чоловіча нагрудна прикраса, яка, за однією з версій мистецтвознавців має польське походження. Котильйон носив або військовий, і він був як оберегом для нього, або ця прикраса символізувала знак приязні дівчини до свого коханого. Так само має свою історію розетковий ґердан - нагрудна бісерна прикраса з двох смуг, кінці яких з’єднані між собою у вигляді прямокутника чи ромба. У деяких регіонах Буковини він прикрашався маленьким дзеркальцем. Це означало: якщо хтось побажає недобре людині, яка носить таку прикрасу, то воно повернеться до неї ж - тобто відіб’ється як у дзеркалі. Цікаво, що колись таку прикрасу як монисто (бісерна підвіска з монетами) носили дуже шанобливо. У давні часи багатство не асоціювалося з нечесним заробітком. Тому носіння монист означало шанобливе ставлення до грошей, які людина заробила власною працею. Також слід відзначити, що на бісерних прикрасах найчастіше зображується ромб у різних варіантах.

 Авторка книжки своє дослідження зробила на основі двох приватних колекцій: знаного збирача старожитностей, етнографа і дослідника, заслуженого майстра народної творчості України Івана Снігура (з його колекції у книзі використано майже сотню прикрас з бісеру) та дизайнера, етнографа, колекціонера народного одягу, директора учбово-методичного центру культури Буковини, заслуженого діяча мистецтв України Миколи Шкрібляка, а також на основі колекцій трьох чернівецьких музеїв: Чернівецького обласного художнього музею, Чернівецького обласного краєзнавчого музею та Чернівецького обласного музею народної архітектури та побуту.

 Ця книга для науковців, які досліджують прикраси з бісеру, для пересічних поціновувачів народного мистецтва і, звісно, для сучасних майстринь, які відтворюють зразки прикрас із бісеру. Настасія Марусик усі вироби з бісеру сфотографувала, зробила схеми, а за схемами українські майстрині у Чикаго відтворили вироби. Пані Марусик - автор тексту та художник реконструкцій.

 Під час презентації на екрані можна було побачити сторінки з книги та декілька справжніх бісерних прикрас з приватної колекції Миколи Шкрібляка. Рідна сестра Настасії Марусик – Анна Кушнір передала вітання від авторки книги та зауважила:

 - Ідея книги у сестри виникла, коли вона вивчала колекцію вишитих сорочок у музеї. Коли їй показали колекцію бісерних прикрас, вона дуже зацікавилася цими унікальними народними виробами і, більше того, захотіла сама навчитися їх робити. А оскільки зараз вже дуже мало людей, які володіють старовинними техніками виготовлення таких прикрас, то Настасія оволоділа цим мистецтвом самотужки. Вже у 2013 році організувала мистецьку студію “Ґердан” при Українському інституті модерного мистецтва і вчить бісероплетінню усіх бажаючих. Настасія за фахом інженер-конструктор, тому сама розробила схеми бісерних прикрас. Моє завдання було пересилати їй у США бісер, адже там він дуже дорогий. В Чикаго сестра зорганізувала українок, які гарно відновлюють прикраси з бісеру, що зазнали ушкоджень.

 Анна Кушнір подарувала книгу Чернівецькому обласному художньому музею, Чернівецькому обласному краєзнавчому музею, музею народної архітектури та побуту, Чернівецькій обласній універсальній науковій біблотеці ім. М. Івасюка, Науковій бібліотеці ЧНУ ім. Ю. Федьковича і, звісно, Учбово-методичному центру культури Буковини.

 На унікальності видання і великій роботі авторки наголошували всі, хто мав слово на презентації: заступник голови Чернівецького обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України Ганна Кривобок, заступник директора Чернівецького обласного музею народної архітектури та побуту Василь Павлюк, заслужений майстер народної творчості України Іван Терен, завідувач науково-освітнього відділу Чернівецького обласного художнього музею Лариса Курущак. Вона також зауважила, що такі книги мали б видавати музеї, але вони, на жаль, не мають для цього коштів…

 Видання охопило майже 150 зразків таких прикрас, які дотепер не були ідентифіковані та не перебували у науковому обігу, тобто не були вивчені. У книзі вміщені фото ґерданів та інших виробів з бісеру, схеми виготовлення, опис кожного виробу й історія бісероплетіння на Буковині. Книга двомовна: українсько-англійська. Генеральний спонсор видання – Український інститут модерного мистецтва (Чикаго, США). Видання здійснено за підтримки Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

 У книзі вміщено кращі зразки бісерного мистецтва Буковини кінця 19 – початку 20 століття з музейних і приватних збірок, які були віднайдені у другій половині ХХ століття, врятовані й збережені музейними працівниками та приватними колекціонерами. Майже 100 високохудожніх виробів з бісеру зазначеного періоду уперше введено до наукового обігу.

 - Для сучасних майстрів ця книга-альбом буде знахідкою, - зазначила у своїй книзі Настасія Марусик. – Оскільки до кожного виробу подається схематичне зображення. В основу цього видання закладено частину колекції відомого далеко за межами Буковини збирача старожитностей Івана Снігура, світлинами якої він поділився зі мною за два роки до своєї смерті. За цими ілюстраціями члени мистецької студії “Ґердан” у Чикаго відтворили частину його колекції ґерданів – понад сто стародавніх бісерних прикрас Північної Буковини. Завдяки майстру і колекціонеру Івану Снігуру творці прекрасного мають можливість почерпнути від наших предків ідеї орнаментального багатства бісерних прикрас, про що мріяв сам Іван Назарович…

 У книзі розповідається й про історію бісероплетіння на Буковині. У другій половині 19 століття буковинські вишивальниці почали використовувати бісер для декорування сорочок. З появою на мистецькому ринку нових видів матеріалів та розширення кольорової гами, бісеронанизування Північної Буковини поповнилося новими прикрасами зі складнішими орнаментальними мотивами. Поруч із стрічковим ґерданом та монистом в ансамблі жіночих прикрас з’явилися силянки, плетінки. Із запровадженням нової техніки – ткання, список наявних прикрас поповнився новими виробами: стрічковими ґерданами з підвісками, чоловічими та жіночими розетковими ґерданами, котильйонами.

 На Буковині активний процес створення бісерних прикрас тривав до середини 50-х років ХХ століття. У 1940 році Буковина стає складовою частиною Радянського Союзу, внаслідок чого переривається коридор прямого постачання бісеру з Чехії через Румунію, що стало причиною скорочення створення таких прикрас. У книзі подається словник народної термінології, де пояснюється значення слів.

{gallery}2017/October/26{/gallery}