Новини

Іван Терен: «Я обираю серцем»

82869536 2707766379312564 8162137608592293888 oДокументальний фільм-нарис «Іван Терен: я обираю серцем», над яким працював творчий колектив нашого центру, від самого початку задумувався як дослідницький проєкт, що висвітлить для широкого загалу мистецькі обрії майстра художнього різьблення та інкрустації, заслуженого майстра народної творчості України, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреата обласної премії імені Георгія Гараса - Івана Іларіоновича Терена. Доля розпорядилася так, що цей фільм став останньою прижиттєвою документальною стрічкою про нього – у вересні минулого року Івана Терена не стало серед живих.

Презентувати фільм його автори та родина митця вирішили у символічний день – 20 січня, у день іменин Івана Терена. Гостями заходу стала делегація Чернівецького обласного осередку ВУТ «Просвіта», а також художники та друзі митця.

 

- Ми були дуже добрими товаришами. Колегами. Багато в чому – однодумцями. Дуже добре, що у фільмі можна почути думки Івана Іларіоновича про те, що його хвилювало найбільше: доля народного мистецтва, важливість безперервності традицій у навчальному процесі мистецького спрямування тощо. А ще не можу не сказати таке: Іван Терен покинув цей світ у день мого народження. Я не був у місті, не прощався із ним. Тому в моїй пам`яті він – живий. У доброму гуморі. Відкритий до світу. Він був у хорошому сенсі земним – без зайвого пафосу. І таким, що бачив людську сутність, - такими спогадами поділився на вечорі заслужений діяч мистецтв України, голова Чернівецького обласного осередку майстрів народного мистецтва України, директор учбово-методичного центру культури Буковини Микола Шкрібляк.

Документальний фільм «Іван Терен: я обираю серцем» викликав обговорення і зацікавлення аудиторії, дружина ж митця, просвітянка Ольга Терен зазначила:

- Хочеться щиро подякувати творчому колективу, який упродовж двох років працював над втіленням цього задуму. Деякі фрагменти, які ви побачите, нетривалі у часі – до прикладу, кадри з першої персональної виставки. Всього-на-всього 4 секунди. А нам це особливо щемно дивитися – стрічку перерізає наш з Іваном син, тоді ще зовсім маленький. А той хлопчик, якому Іван Терен виповідає таємниці дерева – його внучок, який, ми сподіваємося, стане його наступником. Цей фільм – наша родинна реліквія. Він не просто насичений інформацією, він має душу.

Як слушно зазначив голова Чернівецького обласного осередку ВУТ «Просвіта», заслужений діяч мистецтв України Остап Савчук, завжди повинні бути наріжні камені фундаторства культури і краю. І цими наріжними каменями є постаті, діячі, які утверджують народне мистецтво, культуру, наукові традиції, і подвижницьки працюють усе своє життя над тим, що запалило їхнє серце.

Над фільмом працювала творча група нашого центру у складі Миколи Шкрібляка, Іванни Олещук (Стеф`юк) та Олега Сташкевича.

- Кожен день зйомок був надзвичайно містким. Нам здавалося, що той масив інформації, який ми отримали, не можливо вмістити у одну серію. Дуже хвилювалися, як нашу роботу оцінить Іван Терен. У серпні цього року він прийшов до нас у центр, переглянув фільм, був у зворушеному і піднесеному настрої. Окремі моменти коментував детально і повертався до них знову і знову. А ще став ділитися цікавими спогадами етнографічного характеру – як у його рідних Вашківцях на Водохреща «купаються трійці». Один із сакральних атрибутів української традиційної культури – трійця-свічник – був його улюбленим. Під враженнями від тої розмови через кілька тижнів я написала вірш «Стояла осінь, як трійця-свічник», - розповіла співаторка фільму Іванна Олещук (Стеф'юк), завідувачка науково-методичного кабінету  дослідження та збереження традиційної культури. - Зізнатися, я і особливо зміст вірша не пам`ятала, тільки центральний образ – трійця. Працюючи над сценарієм сьогоднішнього заходу, я згадала про цю поезію і вирішила включити її. Яким же було моє здивування, коли я побачила дату написання: 17 вересня. За два дні до його смерті. І у вірші – прощальна тональність буковинця зі своїми горами. Я не знаю, як це пояснити розумом, але знаю інше: відсьогодні цей вірш буде присвятою його памті.

СТОЯЛА ОСІНЬ

(присвята Іванові Терену)

Стояла осінь, як трійця-свічник.
Вогні горіли.
Тобі не знати, як то скіпало,
Як то боліло.
Вогні садами переступають -
Грушки золо`тять
Ця осінь вперше,
А я - востаннє
Стою
Навпроти.

І буде днина
Ні в чім не винна,
І буде тиша.
Димами зносить
Над полонину
Гадки колишні.
І скраю світу,
Де перкалаба,
Де небо близько,
Голосить скрипка,
Як ненормальна,
Як .. ненависна.

Ці зорі - справжні,
Ці гори - вічні.
А я - людина.
Я теж минуся,
Я теж погасну,
Коли повинна.
Люби в цім світі
Вогні у серці
І студінь в водах.
Люби в цім світі
Все те, що з світлом тобі надходить.

Вогні горіли.
Як той підсвічник.
Вогні горіли...
Я- лиш людина.
Я - не назавжди.
Я - свічка біла…