Новини

СИМВОЛІЧНА, ЯСКРАВА, УНІКАЛЬНА «ПИСАНКА»

Їхня історія почалася символічно – в час, коли країна особливо потребувала добротної автентичної музики, котра вийшла би на загальноукраїнський рівень та за межі.

1988 рік, Кіцмань. Тоді ще юна виконавиця, а зараз – народна артистка України Оксана Савчук має намір провести фестиваль пісень Володимира Івасюка у його рідному Кіцмані. На цьому фестивалі одними з гостей, які не побоялися виступити на такому сутнісно важливому для українства заході, був гурт «Заграва», в складі якого – цимбаліст-віртуоз Іван Кавацюк. Вони абсолютно спонтанно виконали разом «Баладу про дві скрипки» і були подивовані, як легко це вдалося. Той момент був символічним відразу подвійно: саме цей фестиваль став праобразом знаменитого фестивалю «Червона рута». І саме в той момент зустрілися дві музичні стихії, які згодом поєднаються у дует «Писанка».

Саме у великодню пору 1990-го дует «Писанка» вперше виходить до слухача – причому,спочатку це був безіменний дует, у пошуках назви. «Охрестила» їх публіка: «Ви такі гарні разом, як писанка. Очей не відвести». Так народилася «Писанка».

На символічному рівні писанка як артефакт традиції цінна тим, що кожен її символ взаємодіє один з одним, хоча є самодостатньо сильним. В дуеті Оксани Савчук та Івана Кавацюка відбулося все саме так – синергія музичної стихії. Адже Оксана народжена на унікальній співочій землі: Кіцманщина є рідною для братів Воробкевичів і братів Руснаків, для Володимира Івасюка та Дмитра Гнатюка. Здається, сам простір тут кодований українською піснею. Пройшла вона якісну фахову школу – випускниця Київського театрального інституту імені Карпенка-Карого та школи Ади Роговцевої.

А село Мишин, що на Коломийщині, знамените тим, що це простір природного, сказати б – вродженого – музикування. Найгоноровіші музики – саме мишинські, а щодо Івана – то він ще до цимбалів не діставав, як уже вмів на них грати. І вихований так, що ніколи не здасть цимбали в багаж (навіть у літаку) – бо вони душу мають, бо вони образяться. І до речі, Іван Кавацюк від самого початку грає на одних і тих же старосвітських гуцульських цимбалах, не змінюючи їх.

З року в рік джерело шляхетної відповідальності дуету «Писанка» перед своїм глядачем не змаліло. Ошатний костюм, до деталей продуманий образ, промінний настрій, адресований публіці, а ще - обовʼязково молитва.

Дует «Писанка» - один із небагатьох колективів України, який від самого початку свого існування (а зароджений він ще перед тим, як наша держава стала незалежною) бере рідкісний старовинний пісенний матеріал, огранює його і доносить до масового слухача. «Писаночко-голубочко», «Ой по горі, по долині», «Злетів голуб, злетів», - ці та багато інших давніх буковинських пісень відводять слухача у красивий і тендітний (як писанка) світ високої традиційної культури.

Їх люблять слухати, ними надихаються, на них рівняються. У творчій палітрі дуету «Писанка» можна умовно виокремити три пласти – автентична пісенна та музична спадщина, популярна та духовна пісня.

Центру культури Буковини особливо цінна співпраця з цим неповторним, самобутнім дуетом – з року в рік вони є учасниками наших обласних мистецьких свят, вони популяризують та підносять буковинську автентику у всій її красі.

Цьогоріч дуету «Писанка» - 30. Великодня пора для них особлива – символічна, іменинна. Хочеться адресувати їм щонайщиріші побажання – легкого пісенного лету, наснаги і щоби джерельно чисте зачарування рідною традицією і надалі вело по житті.

Цих артистів уже не уявляють окремо, хоча кожен у дуеті «Писанка» - величина. Поєднавшись одного разу для виконання «Балади про дві скрипки» і віднайшовши гармонію, вони співзвучно звучать і досі.

На старовинних писанках візерунки не перериваються – плавно переходять одне в одне. Тож хай Ваша творча доля і визнання будуть безконечними, на многії і благії літа!