Почесний житель наших душ і «Наш Буковинський Кобзар!..»

           133 серія листівок-присвят новодністровському майстру пера Іванові Нагірняку «Перевеслом памʼяті і шани» вийшла друком у Чернівецькому «Видавничому домі «Родовід». Це спільний проєкт Чернівецької обласної організації Національної спілки письменників України — голова, автор ідеї Василь Джуран та Чернівецької обласної організації ППЕ та ЕТП — голова Георгій Карп, профспілкових організацій Дністровських гідроелектростанцій — голови Людмила Маниляк, Віталій Кіндяк та Ігор Рибак, які профінансували новинку.

У земний ювілейний 75-й день народження Івана Семеновича Нагірняка серію листівок презентували у мистецькій залі Новодністровського історичного музею — це була, направду, щира родинна зустріч, за якою своїм до болю знайомим поглядом із портретів спостерігав незабутній «Почесний житель наших душ» і «Наш Буковинський Кобзар!..». Саме так я назвала свою передмову, у якій коротко розповіла майбутнім читачам про чудову людину і колегу по перу, котрий уже скоро 10 літ, як на Вічній правді.

 14 поетичних присвят Івану Семеновичу випромінювали шану і щиру памʼять про того, хто завжди обіймав і підтримував теплим і мудрим словом. Авторів представляла директорка музею Наталя Кримняк, а вони, у свою чергу, щемно ділилися своїм поетичним словом. Галина Мельник, лауреати літературно-мистецької премії імені Івана Нагірняка Інна Гончар і Олена Богуцька, а також Валентин Кушнір особисто прочитали свої віршовані рядки у родинному колі, а Тамара Морошан, Олена Логінова та Лариса Тулюлюк-Кушнір — у відеозапису; пам’ятні поезії решти колег і друзів виконали учасники зустрічі-презентації.

Особливими, крізь сльози розлученого болю, були переживання присутньої у залі сестри-близнючки Івана Нагірняка, ювілярки Євгенії, адже останні подихи брата майже 10 літ тому в неї на руках ятрять душу і досі…

До родинної зустрічі долучився і гість з Чернівців, знаний краєзнавець і родич дружини Івана Нагірняка Юхим Гусар, котрий любʼязно презентував і подарував своє нове видання «Енциклопедія Сокирянщини».

І вже традиційно на завершення прозвучав неофіційний гімн Новодністровська – «Місто моєї юності» на слова Івана Нагірняка, музику його знаного співвітчизника-композитора Михайла Рожка.

Ось так з любов’ю та шаною згадали ми, земляки, друзі, колеги і шанувальники творчості незабутнього Івана Семеновича Нагірняка, чиє 75-ти ліття, на превеликий жаль, уже лише на відстані Вічності, творчим родинним колом зустріли у день його народження, 25 березня, відвідавши могилу славного земляка, поклавши квіти біля меморіальної дошки на БНТД «Молодіжний», директором якого Іван Семенович був з 1996 по 1999 роки, об’єднавшися перевеслом шани у його нетлінному слові.

Про Івана Семеновича можна говорити і згадувати не одну годину, сміятися і плакати, вражатися і дякувати, міркувати і навіть просто мовчати…

А він тим часом своїм примруженим доброзичливим поглядом з портрета спостерігав, дякував і радів, що в ювілейному його колі зібралося стільки добрих людей, більшість з яких він встиг згадати колись своїм мудрим і незабутнім СЛОВОМ!

Інна ГОНЧАР,

членкиня НСЖУ та НСПУ