Помилка
  • JFolder::files: Шлях не є текою. Шлях: /var/www/user221974/data/www/bukcentre.cv.ua/images/2015/June/18
Повідомлення
  • There was a problem rendering your image gallery. Please make sure that the folder you are using in the Simple Image Gallery PRO plugin tags exists and contains valid image files. The plugin could not locate the folder: images/2015/June/18

На трепетно-ніжних крилах надій

 

У рамках VIIІ обласного благодійного традиційного фестивалю народної творчості «На крилах надій» для людей з обмеженими фізичними можливостями свято пісні, поезії, декоративно-ужиткового й образотворчого мистецтва 23 червня вперше відбулося й у нас, у Новодністровську.

Ще задовго до початку цього направду родинного свята неймовірним багатством кольорів та відтінків, хвилею натхнення втішали всіх учасників, запрошених та гостей вишиване диво Марії Проценко та Марії Галкіної, картини Ганни Рутковецької - нашої знаної художниці-аматора, учасниці міських, районних, обласних, всеукраїнських виставок, автора ілюстрацій дитячих книжечок, неодноразової переможниці спартакіад серед людей із обмеженими можливостями, зокрема володарки ІІІ місця в Європейському фестивалі у місті Шверін (Німеччина). Хотілося знову і знову торкатися долонями того дивовижного полотна, аби втамувати спрагу од буденності, болю і непростого нині нашого українського буття.

До новодністровців завітали гості зі столиці Букового краю – голова обласного товариства людей із обмеженими можливостями Микола Васильович Рошко,завідувач та методист кабінету методики удосконалення клубної діяльності учбово-методичного центру культури Буковини Нелла Федорівна Труфин і Ніна Олексіївна Василашко.

Слово, музика й пісня незримим, але таким відчутно щедрим перевеслом, подібно до цілющих ліків, торкалися кожної без винятку душі.

Справжнім подарунком на цьому невеликому святі був виступ Новодністровського народного аматорського хору «Калина» під керівництвом Антоніни Андріївни Камбур, концертмейстер - Михайло Васильович Рожко.

Щирі оплески і часто до сліз розхвильовані та зворушені погляди адресували глядачі виконавицям-декламаторам Євгенії Семенівні Батраковій та переможниці обласного фестивалю «На крилах надії–2014» у номінації «Декоративно-прикладне та образотворче мистецтво» Наталії Ісаївні Сивак, котра подарувала ще й сольний виступ; авторам віршів, що вражали відвертістю, щирістю та відлунням гіркого сьогодення, - Івану Миколайовичу Мартинюку та Антоніні Олександрівні Демчук; солістці, цьогорічній випускниці Новодністровської музичної школи Наталії Атаманюк та завжди колоритному виконавцю молдавсько-румунських пісень, учаснику багатьох обласних фестивалів, чемпіону України з тенісу, учаснику Європейського фестивалю у місті Шверін (Німеччина), де посів ІІ місце у змаганнях із тенісу, - Георгію Георгійовичу Остафію.

Поважні гості - Микола Васильович Рошко та Нелла Федорівна Труфин, зачаровані незабутніми моментами побаченого на сцені, - розчулено й уклінно дякували у своїх виступах не просто Новодністровській спілці інвалідів, а справжній єдиній родині, яку вони відчули у кожному виступі, були зворушені талантами й силою духу учасників свята, котрі виходили тієї днини на сцену, незважаючи ні на діагнози, ні на болі.

Особлива вдячність прозвучала від гостей за високу культуру, професіоналізм та сценічну майстерність нашої «Калини» - народного аматорського хорового колективу, яким керує Антоніна Камбур, бо кожен твір, виконаний на святі, вона «відшліфувала, мов писанку».

Усі ці емоції та яскраву вишиванку незабутніх вражень іще однієї зустрічі на крилах надії запам’ятали й зберегли на добру згадку фото- і телеоб’єктиви. А я ж зізналася, що, неодноразово проводячи заходи для людей із такими непростими діагнозами, обов’язково поверталася додому дещо іншою… Про це – і присвята моя цим сильним і мужнім людям.

Захмарився настрій в печальній завії

І сон шкандибає, згубившись в зірках…

І раптом та мить, що на крилах надії,

Неначе прозріння, сідає на дах.

Буває, неспокій і розпач рясніє,

І сльози, що градом вистукують такт…

Та дивне спасіння на крилах надії

Усе розкладає що так і не так.

Колотнеча буденна зневірою сіє

І руки безсило вже падають вниз…

Та глянеш у очі на крилах надії –

І молиш прощення уже за каприз.

Ось так, наче сонце, що ген височіє,

Чийсь біль порятунком стає, як урок…

Бо йдуть оці люди на крилах надії,

Всі біди й тривоги ховаючи в крок!

Інна ГОНЧАР, ведуча зустрічі

 

{gallery}2015/June/18{/gallery}