Чоловічі секрети виразності: буковинський ґердан, басма

Багато кого дивує, що буковинські чоловіки споконвіку носять шийні прикраси, притому дуже виразні. А з іншого боку – тут нічого дивного: відчуття краси зі статтю, віком чи іншими факторами не завжди пов’язане. Таке чуття швидше вроджене.

У приватній колекції Миколи Шкрібляка зберігаються традиційні ґердани новоселицького, заставнівського, кіцманського зразка. Іноді буковинці носять таку прикрасу не саму, а з дзеркальцем (для «відбивання» чужої заздрості), таке дзеркальце називають басмою. Іноді увесь виріб (ґердан із дзеркальцем) також називають басмою. Під назвами басма, басман, басаман, ґердан чоловіче бісерне намисто відоме як у гірських, так у рівнинних селах нашої Буковини. Сама назва прикраси походить від *gerdan – шия.

Як зазначає етнограф Георгій Кожолянко у праці «Етнографія Буковини» (т.1), чоловічі ґердани вирізняються від жіночих не тільки наявністю дзеркальця (що було необов’язковим), а передусім шириною та довжиною.

Куди чоловік одягає таку прикрасу? На велелюдне дійство, як-ось коли він за калфу в колядниках чи Маланці, а також на весілля, храмове свято тощо. Якщо би коротко сказати, для чого чоловікам ґердан – це підкреслення статусу в суспільстві, складова яскравого образу і замінник вишиття на сорочці. Як правило, ґердан носять до сорочки, яка вишита доволі скромно або не вишита взагалі, адже увесь орнаментальний акцент на себе перебирає він, ґердан. Якщо би шукати сучасних аналогій, то чоловічий ґердан найближче тяжіє до всім відомої краватки.

Топорівці, 1989 рік

Цікавими є також технологічні моменти виготовлення. Ну наприклад, доволі незвично звучить словосполучення «ткане намисто», адже процес ткання асоціюється більше з полотном чи килимами, проте частина ґерданів виготовляються саме за допомогою ткання. Зокрема, про це детально описує дослідниця Ольга Фединчук у праці «Шийно-нагрудні чоловічі та жіночі бісерні прикраси Північної Буковини». Виготовляють ґердани і в техніці нанизування бісеру. Причому колись силяли вощеною ниткою, кінською волосиною, зараз – спеціальною голкою.

Дерда Іван Михайлович,  артист (соліст-вокаліст, баритон), педагог, культурно-громадський діяч, народний артист України	Шкрібля́к Мико́ла Микола́йович,  етнограф, дизайнер сценічних костюмів, майстер народного мистецтва, журналіст, педагог. Директор Буковинського центру культури і мистецтва.

З відомих буковинців, котрі носять чоловічі ґердани і вміють це робити (а народна одежа направду хоче спеціального вміння ефектно і доречно носити ту чи іншу річ), на думку спадають два імені – заслужений діяч мистецтв України, етнолог Микола Шкрібляк та народний артист України, знаний педагог Іван Дерда. Ці два митці ґерданами активно доповнюють як сучасні, так і традиційні образи.

Роботи Анни Ватаманюк на огляді "Кращий твір року"

Серед майстринь, котрі виготовляють басми і активно їх популяризують – жителька Вижниччини, краєзнавиця Анна Ватаманюк-Проскуріна. Кілька її робіт, зокрема й басма "Буковинський леґінь", були представлені на Всеукраїнській виставці "Кращий твір року- 2021"в Києві.

Знаними майстрами з виготовлення ґерданів є Лідія та Надія Остапченки, Ольга Денисова. Здавалося би, народна традиція несумісна з експериментами, адже є сталою, навіть герметичною. Але якраз найвдаліші експерименти стають згодом прикладом для наслідування, тобто – традицією. Один із таких сміливих експериментів – чоловіче бісерне намисто із дзеркальцем. Поза сумнівом, буковинці вміють бути яскравими і файними.

Іванна СТЕФ’ЮК,

кураторка етнографічного проєкту «Спадщина»,

завідувачка науково-методичного відділу

дослідження та популяризації традиційної культури БЦКМ,

кандидатка філологічних наук, письменниця