ПУРИМ: ЄВРЕЙСЬКЕ СВЯТО ВЕСЕЛОЩІВ І МИЛОСЕРДЯ

Якщо запитати у євреїв, яке свято вони вважають найвеселішим – одним із таких буде Пурим. Про історію цього свята йдуть суперечки, але основна версія – що воно встановлене на згадку про порятунок перських євреїв царицею Естер та Мордехаєм від царя Ахашвероша. На Пурим послідовники іудейської духовної традиції влаштовують щедрі застілля, одягають новий яскравий одяг (часто тематичний), намагаються не виконувати буденної роботи і дарують подарунки. «В цей день прийнято вітатися «Хаг Пурім самеах», що в перекладі з івриту означає «Я бажаю тобі щасливого свята Пурим». Традиційна страва цього дня – «вуха Амана», це трикутна випічка з маковою чи іншою солодкою начинкою, дуже смачна. У цей день також громади ставлять традиційну сценку, народну виставу Пурімшпіль. Задіяні у постановці люди завжди готуються з особливою радістю. Це свято дуже символічне, бо означає воно порятунок», - розповів нам очільник єврейської громади міста Чернівці Шапса Авербух.

 Цікавими роздумами про те, як тонко переплелися контрастні філософські смисли у межах одної традиції, поділилася художниця Елла Мадей, підкресливши діалектику сутності свята Пурим: «Це свято дещо діалектичне, як усе в світі. Спочатку, 13 числа місяця адара, тримається піст Естер – в пам’ять про велику небезпеку – адже цар Ахашверош хотів знищити єврейський народ. В цей день варто аналізувати своє життя та каятися у помилках. Наступного дня, 14 адара, ми радіємо перемозі, і зі світлом і радістю дивимося у майбутнє. Не забувати скорботу, але вміти набратися сил і сміливо дивитися вперед, - це так важливо! Адже затяжний сум – це гріх та недовіра до Всевишнього. Тому це свято мудреці розділили на дві частини – день посту, скорботи та день радості та веселощів. Для мене це настанова на те, що, як би важко не було, обов’язок людини – не забути причину печалі, але іти в майбутнє із впевненістю та радістю».

 Як зазначає чернівчанка Станіслава Жутовська, Пурим – це свято не лише веселощів, а й чотирьох обов’язкових правил – якщо їх не дотриматися, свято не матиме свого змістового наповнення: «Є 4 найважливіші заповіді на це свято. Перше - читання «Мегілат Естер» - мікра мегіла. Я та всі євреї нашого міста йдемо в громади, або в синагогу послухати його читання, зранку та ввечері. Друга заповідь - Матанот леевйонім – подарунки бідним. Подарунок слід дати хоча би двом бідним людям, можна навіть з однієї родини,це можуть бути гроші,або щось інше. Третя заповідь - Мішлоах манто - посилки друзям. У нашій єврейській громаді, куди я ходжу, традиція обмінюватись солодкими подарунками обов’язкова. Ми тягнемо жеребок - імена членів громади. І кого витягнув - тому і даруєш. І четверте правило - Міште Пурім - святкова трапеза. На столі є різні смачні страви, вино,горілка, але обов’язково мають бути «вуха Амана». Останні два роки для євреїв України це свято - як надія, що якщо один раз перемогли Амана, і так само і зараз добро переможе обов‘язково».

 Пані Станіслава зізнається: цього річ у Пуримшпіль вона гратиме роль цариці Естер, то ж приготування до свята особливо хвилюючі.

 Образ цариці Естер, котра рятувала своїх земляків, потрапивши в гарем на правах улюблениці, де в чому перегукується з легендарним образом українки Роксолани (Насті Лісовської), подібний цей мотив де в чому і до відомого сюжету про Марусю Богуславку. Карнавальні веселощі на межі зими і весни перегукуються з нашою Маланкою. Звичаєвий припис дарувати не тільки особисті, а й благодійні подарунки, багато в чому перегукується з українською традицією помани на Великдень, а припис «Виконана в цей день робота не матиме жодної користі» перегукується зі звичаями українського свята Благовіщення, в який «навіть птиця гнізда не в’є». Діалогів між двома на перший погляд неспорідненими культурами багато, адже всі найкращі ідеї і мотиви дуже часто – універсальні.

Іванна СТЕФ’ЮК – кураторка етнографічного

проєкту «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва,

кандидатка філологічних наук, письменниця