8 грудня у Чернівецькій музичній школі №1 відбувся майстер-клас викладача-методиста вищої категорії відділу народних інструментів Чернівецького обласного фахового коледжу мистецтв ім. С.Воробкевича Петра Кравчука.

Під час майстер-класу він працював з чотирма учнями різних мистецьких шкіл - Валентином Найдою (8 клас), Іллею Москалюком (5 клас), Ігорем Домінеком (5 клас) та Андрієм Сербулом (5 клас).

Петро Павлович підкреслив хорошу підготовку учнів та допоміг у подоланні виконавських труднощів, тому що «над технікою потрібно працювати не годину і не день, а упродовж усього творчого життя».

Урочистий вінок з нефарбованою ковилою – він дуже виразно репрезентує Буковину на етнографічній карті. Зараз тільки чотири села зберегли живою цю традицію – Рідківці, Магала, Чорнівка і Топорівці. Проте ще сто років тому понад 40 населених пунктів нашого краю міг похвалитися таким цікавим одяговим звичаєм.

Цей вінок внесений як елемент нематеріальної культурної спадщини до обласного Переліку. Більше про нього – від походження до семантики – у новому випуску спільного проекту радіо «Суспільне: Буковина» та етнографічного проекту «Спадщини» Буковинського центру культури і мистецтва.

Казковий будиночок та багато вогнів. У Чернівцях відкрили Буковинську резиденцію Святого Миколая. Будиночок святкового дарувальника, якого з таким нетерпінням чекає українська малеча, знаходиться на території Чернівецького обласного музею народної архітектури та побуту.

«Ми вперше у місті, у нашому краї, відкрили Буковинську резиденцію Святого Миколая. Нашу ідею підтримав Буковинський культурний фонд, тож ми змогли втілити її у життя, за що дуже вдячні», - каже директор установи Іван Пілат.

Будиночок Святого Миколая облаштували у традиційній хаті «Підгір’я Буковини», яка стала одним з експонатів цього музею лише декілька місяців тому. На території резиденції створили святкові фотозони та прикрасили велику ялинку. Крім того, малеча може весело побігати довкола та познайомитися з лісовими мешканцями, яких створили з дерева спеціально для резиденції та «розсадили» уздовж стежки, що веде до вхідних дверей Миколаєвої хатинки. Над створенням усієї цієї краси музейники працювали упродовж двох місяців.

У цю світлу грудневу днину, коли Божий світ завмер у передчутті Різдва і первозданно чистого снігу, свій пишний ювілей відзначає Віра Китайгородська – письменниця, журналістка, заслужений працівник культури України, очільниця Чернівецької обласної організації ВУТ "Просвіта", громадсько-культурна діячка і правдива берегиня традиційної культури.

До народного мистецтва (а особливо – вишивки та ткацтва) душа мисткині потягнулася ще в дитячому віці. А не могло бути інакше: її мати – Вікторія Китайгородська, знана в усій Україні ткаля, у душі якої – «океан квітів», і всі ці квіти уміщені на її авторських килимах.

Так само ще з дитинства (а точніше – з десятирічного віку) допитлива і чутлива до світу Віра Китайгородська зацікавилася поезією. Причому залюбленість у фольклор та літературу йшов настільки поруч, що коли в дорослому віці Віра Китайгородська зважилася видавати поезії – літературні критики помітили, наскільки пісенним є її слово.