Великодня тематика у творчості буковинських художників
- Створено: П'ятниця, 23 квітня 2021, 22:13
Тема Великодня присутня у творчості багатьох художників Буковини – Олександра Гармидера, Івана Балана, Віталія Косовича, Георгія Мороза, Анатолія Фурлета, Ольги Дамянової та інших. Незважаючи на те, що художники працюють у різних стилях, їх об’єднало звернення до національних традицій, як пошуку власної самоідентифікації . Митців манить історія, традиції, символіка світлого свята Христового Воскресіння. Більшість з них звертають особливу увагу і трепетно прописують знакову мову писанок.
Розмаїття жанрів живопису Олександра Гармидера: побутова композиція, пейзаж, натюрморт – ознака того, що ця тема є улюбленою у творчості художника. У 1996 році митець написав живописне полотно «З церкви», на якому зобразив свого сина і дочку. Сюжет розгортається в інтер’єрі сільської зрубної хати. Діти одягнені у вишитий святковий одяг. Перед ними на столі стоїть запашний та рум’яний калач, воскові писанки і три палаючі свічки. Позаду фігур у темряві, в кутку, ледь проглядається старенька ікона Святого Миколая. Образи дітей, наче застигли у часі в очікуванні святкового дійства, адже Великоднє свято діти завжди чекають з нетерпінням.
Мистецький шлях Петра Микитчина
- Створено: П'ятниця, 23 квітня 2021, 15:35
Петро Микитчин – буковинський художник, ветеран військової служби, член обласного козацького товариства «Буковинський козацький кіш». Його життя тісно пов’язане з творчістю, яка завжди дарувала митцю силу та натхнення.
Народився Петро Микитчин на Львівщині 9 квітня 1952 року. Здібності до малювання проявляв ще в ранньому віці, особливо манила хлопчика Шевченкіана. Навчаючись у школі, майстер пензля виконував графічні замальовки до віршів з «Кобзаря». Успадкував творчі задатки від свого діда Лук’яна Лесюка, який був майстром малярства та соломоплетіння.
Рідний край надихає
- Створено: Понеділок, 22 лютого 2021, 12:27
Художня творчість митців-аматорів на Буковині завжди приваблювала не тільки краян, а й багатьох шанувальників живопису в Україні та навіть в зарубіжжі. Властиво буковинський погляд на красу навколишнього світу полягає в своєрідній народній манері виявлення естетичного бачення в колористиці, виборі улюблених краєвидів рідної землі.
Серед талановитих живописців-аматорів сучасності яскраво вирізняється творчість Володимира Івановича Тащука з села Мамаївці.
Ми маємо приємну нагоду запропонувати Вам напрочуд розмаїту онлайн-виставку Володимира Івановича, який щиро й талановито уславлює на полотні світ буковинської краси. «Над Прутом у лузі» - так і напрошується рядок пісні Сидора Воробкевича стати назвою цього віртуального вернісажу.
Натхнення і творчих успіхів Вам, шановний Майстре!
Лінія, що промовляє
- Створено: П'ятниця, 25 вересня 2020, 14:24
Пам’ятник Митрополитові Євгену Гакману, який нині височить біля собору Святого Духа в Чернівцях, увічнив не тільки відомого духовного просвітителя й подвижника православ’я на Буковині, а також вкотре змусив говорити про автора – самобутнього чернівецького скульптора Миколу Мірошниченка.
На одній з персональних виставок майстра відвідувачі мали змогу ще раз пройти багаторічну дорогу Митрополита Гакмана і скульптора Миколи Мірошниченка до наших сучасників. Численні ескізи, які чекали на своє втілення, твори, які вже живуть своїм самостійним життям, живопис… Дорога хресна і водночас осяйна, зіткана з пошуків, сумнівів і знахідок.
Чернівецькі мозаїки Марини Рибачук
- Створено: Вівторок, 08 вересня 2020, 14:03
«Любов з першого погляду», - саме так згадує художниця Марина Рибачук своє перше дитяче враження від Чернівців. Десятирічне дівча потрапило наче в казку. Після стандартних «чотириповерхівок» шахтарського робітничого містечка на Донеччині, де зростала, особливо вразили ошатні будівлі довкола площ і обабіч вулиць, що «розбігалися» з цих майданів, ліпнина, яка мережала фасади, ажурні балкончики, куполи й урочисті парадні двері таких різних і таких кожних по-своєму гарних помешкань, кам’яна бруківка тротуарів, якою в юності ходив її тато…
Ставши художницею, вона зберегла те перше зачудування містом, яке через кілька років, як переїхала її родина, стало для неї рідним і яке щоразу заново відкриває у своїх творах. Будуючи композицію й перспективу, вона дивиться в обличчя міста знизу вгору – з повагою, пієтетом, захопленням, любов’ю, з прагненням духовної висоти.