Навчитися мистецтву писанкарства у знаного майстра народного мистецтва Василя Беженаря офлайн вдається не кожному, адже чимало людей не мають змоги завітати до столиці буковинського краю. Вирішення такої проблеми - онлайн урок. Всі охочі з різних куточків України 9 та 11 квітня мали можливість спільно писати писанки. Дорослі та діти уважно слухали розповідь про історію писанкарства, дізналися чимало цікавинок про народні традиції святкування Великодня, його обряди, а також про семантику, орнаментальну мову, символіку кольору. Учасники ретельно опановували технологію традиційного воскового розпису. Уроки вийшли цікавими, змістовними та насиченими.
Писанкарство – сакральне мистецтво, яке несе в собі символічний код. Писанки – унікальні витвори народного мистецтва, які конденсують у собі знаково-символічний зміст. Найбільше писанкраством цікавляться діти. Багато знань та технологічних секретів можна отримати на майстер-класах. 13 квітня учні Мамаївської дитячої художньої школи під наставництвом народної майстрині, художниці, мистецтвознавиці, методистки БЦКМ, викладачки цієї школи Альони Беженар навчалися тонкощам воскового розпису писанки.
Ознайомившись з традиціями, символічною мовою та колористикою вони приступили до письма. Кожен учасник заходу мав можливість проявити свій творчий потенціал і креатив. Писанки вийшли цікавими та різноманітними.
Писанка – один із головних атрибутів найбільшого християнського свята Христового Воскресіння. Все більше дітей та дорослих цікавляться народними традиціями, вивчають історію писанки, її символіку та орнаментальну мову. Є такі сім`ї, які трепетно ставляться до традицій своїх предків, але на жаль у родині не було майстрів-писанкарів, тому вони мають величезне бажання навчитися мистецтву писанкарства, щоб кожного року писати ці великодні символи.
Цими днями, уже під вечір, до нас у Буковинський центр культури і мистецтва завітали завжди найбажаніші гості - вихованці зразкового художнього колективу "Україночка" ОЦЕВ "Юність Буковини". З цим позашкільним освітнім закладом у нас давня та постійна співпраця. І такі зустрічі, коли ми маємо змогу з талановитими дітьми поспілкуватися про витоки нашої етнокультури, виокремити її найпосутніші маркери, котрі промовисто тримають нашу національну ідентичність, завжди захоплюють, часто виходять за рамки визначеної теми.
Весняна пора на Буковині – це коли хтось в очікуванні Великодня, хтось святкує Песах, а ще ця пора асоціюється з пробудженням природи і відродженням сил. Днями у Кіномистецькому центрі ім. І. Миколайчука відбулася колоритна етнографічна зустріч «На свєто», тема – Великдень та приготування до нього. Зустріч розпочалася із авторської лекції завідувачки науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури БЦКМ, кандидатки філології Іванни Стеф’юк «Великдень на Буковині – незвичне і глибинне». Лекторка розповіла про локальні відмінності відзначення Вербної (Бечкової) неділі, про види великодньої випічки (паски, бабки, кукуци), що таке каруковані писанки, що означає поминальна трапеза на цвинтарі і чому деякі господарі несуть до церкви освячувати не один, а два кошики. Ілюстративною базою лекції стали дослідницькі експедиції проєкту «Спадщина» населеними пунктами Буковини (Драчинці, Брусниця, Горбова, Путила, Остриця, Сучевени, Глибока та ін.).