Етнолог та фольклорист, академік Володимир Гнатюк називав казку серед найдавніших витворів колективної творчості і саме в ній пропонував шукати ключі до розуміння історії та традицій краю, адже тисячолітня казка акумулювала чимало.
Тому саме у день народження Володимира Гнатюка, 9 травня, розмовний клуб з вивчення української мови був присвячений саме народним казкам – зокрема, лекторка Іванна Стеф’юк проаналізувала питомо українські казкові образи, котрі з наших сюжетів стали мандрівними, а також як казка впливає на людину. Окремо у лекції-мандрівці йшлося про персонажів гуцульської, буковинської та поліської демонології, дізналися відвідувачі також походження відомого вислову «місця сили».
Як відомо, мова – це не тільки засіб спілкування, а й шлях пізнання традицій та історії краю. А тому одне із засідань розмовного клубу з вивчення української мови (спільний проєкт МКУ «Резиденція молоді» та Буковинського центру культури і мистецтва) ми присвятили саме таким словам – які здатні відвести в минуле, зачарувати своєю етимологією (або навпаки – здивувати). Яка різниця між архаїзмами та історизмами, яка історія виникнення звичних там слів «гротеск», «саботаж», «мішок», «стимул», «сорочка» - це далеко не повний перелік тих тематичних відгалужень, над якими розмірковували відвідувачі розмовного клубу.
Лекторка заняття – кандидатка філологічних наук, письменниця, завідувачка науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури Буковинського центру культури і мистецтва Іванна Стеф’юк, а відвідувачі – гості-переселенці з Київської, Чернігівської, Черкаської, Харківської, Запорізької та Одеської областей, окремі заняття відвідують і чернівчани.
Як хліб твердіє шкоринкою і достигає в печі, так книжка «Смаки Буковини» прийшла до свого читача з полум’я війни – порятована, вивезена з охопленого вогнем Харкова. Але зріла вона так, як добра розчина на хліб – в мирі, тиші і з молитвою. Бо писалася напередодні, і то писалася в дорозі.
Гастрономічний путівник «Смаки Буковини» своїм виходом напередодні Великодня приніс проблеск віри, що світло вікових буковинських традицій все відродить і все здолає, ця книжка – одночасно вогник Великодня і правдивий вогонь живої неперервної народної культури.
Автор нарисів у цій книжці і керівник проєкту – очільник Буковинського центру культури і мистецтва, заслужений діяч мистецтв України, етнолог Микола Шкрібляк. І якщо у когось склалося враження, що вийшла нова рецептурна книжка – це не так зовсім. Бо саме в нарисах Миколи Шкрібляка – той перший ключ, який відкриває обрядові двері у світ Буковини – правдивої, гостинної, але багато в чому просто непізнаної, бо її гостинність – не напоказ.
Авторка світлин до путівника – Кіра Ставчанська, і це – другий ключ до пізнання Буковини: через «смачні» світлини, які вміють танцювати, дихати і говорити до самої душі. У книжці оприлюднені також окремі світлини авторства Сергія Рижкова, Ірини Пустиннікової, Олексія Пономаренка та Ольги Шевчук.
Які слова можна вважати найкращими? Мабуть ті, якими розповідають про щиру любов. Як правильно назвати по-українськи ті чи інші почуття, яка романтична лексика поширена в сучасних говірках Буковини, як делікатно описати все, що на серці – ось саме цьому вчилися відвідувачі розмовного клубу української мови, котрий діє в МКУ «Резиденція молоді», лекторка – кураторка етнографічного проекту «Спадщина» БЦКМ Іванна Стеф’юк.
«Мені здавалося, що я знаю українську мову, поки не спробувала спілкуватися. Якось у мережі я написала «Я кохаю Україну», і мене виправили: «Я люблю Україну». До того моменту я думала, що ці слова – однакові, можна вживати наугад», - ділиться враженнями одна з відвідувачок заняття.
Завершилося заняття на високій поетичній ноті – присутні декламували улюблені українські поезії – «Яблука доспіли, яблука червоні» Максима Рильського, «Давня весна» Лесі Українки, «Між іншим» Ліни Костенко, а також поезії Василя Стуса та Василя Симоненка.
«На моє переконання, шлях до української мови через культуру і традиції – це шлях душевності. Насправді відвідувачі наших курсів – це люди, які розуміють українську мову, можуть читати нею і спілкуватися. Але вони бажають розмовляти вільно і собі в насолоду, тому ми ділимося найкращим – ось саме те, що подобається нам – тим і ділимося», - розповідає лекторка.
19 квітня у Клішковецькій сільській раді, Шировецькому навчально-виховному комплексі за сприяння ГО «Український Народний дім у Чернівцях» відбулося два майстер-класи із традиційного розпису писанок, який провели художники, мистецтвознавці, майстри народного мистецтва України, методисти Буковинського центру культури і мистецтва Альона та Василь Беженарі. Майстер-класи провели спільно з народними майстрами Тетяною Татарчук і Юрієм Оринчуком.У заході взяли участь мешканці тимчасово окупованих територій різного віку.