17 листопада Національний музей літератури організував гранично важливий та актуальний захід – зустріч із письменниками, чиї твори увійшли до першої в Україні антології майданівської лірики «Материнська молитва. Українки - героям Майдану», котра побачила світ у видавництві «Наш формат» у лютому 2014 року. Її упорядниця – знана письменниця та громадсько-культурна діячка Тетяна Череп-Пероганич. У книзі опубліковані поезії Оксани Радушинської, Тетяни Череп-Пероганич, Іванни Стеф’юк, Галини Фесюк та багатьох інших письменниць.

«Знаєте, збір матеріалів як такий – не оголошувався, - розповідає Тетяна Череп-Пероганич. – Восени 2013 року ми створили портал «Жінка-українка», яким я керую. І вірші, що надходили на нашу пошту – в часи Майдану вони буквально посипалися. Я не пригадаю, аби ми відхилили котрийсь текст. Дуже хотілося зберегти оті поетичні сокровення новітньої історії України».

Етнографічна студія.

Обман - це не завжди відхилення від моралі. Іноді це підміна дійсності. Гра. Для чого буковинці можуть "продавати" власних дітей? Чому у нареченої два вінки на голові і справжній - невидимий? Чому у вас не вийде написати сценарій для Маланки, регламентувати її? Про все це у нашій новій і дещо містичній етнографічній студії.

Ви потрапляєте на гуцульське традиційне весілля. Кнєзь і кнєгиня, тобто молодий з молодою – у щедро вишитих сорочках, в багатих кептарях, але увагу привертає ще дещо: у молодої чільце (головний убір) – практично увесь блискучий, розшитий пайєтками, лелітками. Подібними пайєтками розшита і баршівка чи крисаня (капелюх) її обранця. Навіщо стільки блиску? «Би відбиваласи гет лиха думка і зле око», - скажуть вам на Путильщині.

Якщо ми говоримо про традиційний побут селянина ХІХ-ХХ століття – передусім, маємо на увазі почергову зміну видів трудової діяльності, адже робота – визначальна складова способу життя людини. І якщо спробувати покласифікувати, з якими типами робіт традиційно мала справу людина упродовж свого віку, то передусім виокремимо щоденну працю (догляд за худобою, робота в полі, прибирання, приготування їжі тощо), найману чи кріпосну працю (наприклад, робота на пана) і добровільну колективну працю. В цій невеличкій етнографічній розвідці хотілося би зупинитися на третьому виді робіт.

На Буковині, як і в Україні загалом, добровільне об’єднання заради виконання великого об’єму робіт має кілька видів. Громада могла об’єднувати свої трудові ресурси для таких видів робіт, які одній родині не під силу чи займуть увесь її час (мастити хату, дерти пір’я, «брати збіжє», «лупити курудзи»). Саме слово «клака» - молдавського походження, і в одних населених пунктах це абсолютний синонім до слова «толока», а в інших клакою називають жіночі толоки – тобто коли жінки сходяться дерти коноплі, дерти пір’я, виготовляти свічки, вибілювати полотно тощо.