Колектив Буковинського центру культури і мистецтва з глибоким сумом повідомляє, що на 72-му році життя відійшла у вічність людина-легенда, багаторічна очільниця правління обласного відділення Українського фонду культури, заслужений працівник культури України Валентина Костянтинівна Діаковська.
Слово «заслужений» чи не найкраще підходить для характеристики її творчої діяльності, адже усе своє життя Валентина Костянтинівна присвятила служінню своєму народові та розвитку національної культури. Вона дала справжню путівку у мистецьке життя багатьом творчим особистостям, які прославляли та продовжують прославляти по світах наш буковинський край. Розділяємо біль тяжкої втрати з рідними, близькими та однодумцями Валентини Костянтинівни.
Детальніше...Нам 80.
Перформанс, котрий за своєю сутністю максимально дозволяє діалог глядача і актора, якнайкраще, на наш погляд, дозволяє відобразити багатопланові культурно-мистецькі теми. Наприклад – творчий характер письменника чи долю окремого твору. Тут хотілося б пригадати два таких заходи (на перший погляд – дуже різних). Обидва вони – ювілейні. Перший - приурочений 155-ти річчю від дня народження видатної буковинки – Ольги Кобилянської. Другий - присвячений 25-ти річчю Незалежності України.
Детальніше...Вояцька тема представлена в українській традиційній культурі у вигляді рекрутських (жовнірських) пісень, численних оповідок та бувальщин. Але не тільки: перше побажання хлопчикові як майбутньому воїнові звучить ще тоді, коли... печуться колачі для його хрестин. Так, у селі Великий Кучурів колишнього Сторожинецького району записаний такий варіант обрядової пісні:
"Мукичка біленька до пальців си ліпи,
Най си верне нарожденик, як у войско піде".
Обрядова бісерна нагрудна прикраса, котру носив вояк з собою як пам'ять про наречену і як оберіг - котильон (вівсюрок, вістончик). Рідше такі прикраси кріпилися до пояса чи використовувалися як краватка. Сучасні зразки та реконструкції вівсюрків практикує знана майстриня з нанизування бісеру, краєзнавиця Анна Проскуріна-Ватаманюк (Вижниччина).
Котильон як знак уваги від дівчини дарувався юнакові у період великодніх свят або ж перед відходом його на війну. Так, у статті "Котильон – відзнака-оберіг в українських військових формуваннях періоду національно-визвольної боротьби 1916-1950 років" (автори - Степан Пахолко, Ольго Мартин) читаємо: "Освідчення-котильон дівчина чіпляла уподобаному нею парубку на одяг з лівого боку грудей як запрошення на "котильоновий вальс". Після танцю вдячний за такий дарунок хлопець мав обов'язок пригостити дівчину солодощами".
Детальніше...14 листопада о 19.00
Ще більше розмов про Лесю Українку. Для справжніх цінителів класики. Пошановувачів творчості Лесі та усіх, хто захоплюється "Мавкою української поезії"!
Спільний онлайн перегляд фільму про Лесю Українку та її творчість. Обговорення та онлайн спілкування.
Детальніше...Чому сватичі «шукають куницю», що було прийнято давати у віно, а також для чого потрібне придане – ось про це черговий випуск радіопроекту «Червона книга Буковини». Автори проекту – «Суспільне: Буковина» та дослідницький проект «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва.
Даний проект має на меті показати рідкісні артефакти етнографії нашого краю. І оскільки весілля, шлюб – один з важливих етапів у житті людини, ми вирішили детальніше розповісти про дошлюбну, власне шлюбну та сімейну обрядовість Буковини.
Детальніше...