Іванові Миколайчуку - 80.
«Як пахнуть Карпати!» - Ці слова промовив Іван Миколайчук, попоївши бринзи та кулеші, якими його пригостили жінки, що були задіяні у зйомках стрічки «Тіні забутих предків». З ним було легко спілкуватися, а коли Миколайчук приходив на знімальний майданчик, то там з’являлася і особлива енергетика, яка поширювалася на всіх довкола, пригадує заслужений майстер народної творчості Михайло Покиданець. Тоді він працював у Верховині, де проходили зйомки фільму, і був задіяний у масових сценах.
«Всі працівники кіностудії працювали, як єдине ціле. Якщо Параджанов сказав, то це був закон. Але коли були перерви, то всі учасники знімального процесу поводилися просто. Я пригадую, один момент. Зйомки відбувалися у Криворівні. Було спекотно, ми всі були дуже втомлені, бо працювали у костюмах, у кожухах, тож під час перерви люди просто полягали на землю. До нас підійшов Миколайчук, а одна з гуцулок, старша жінка, каже: «Іванку, іди до нас». Він підійшов, вона йому відрізала твердої кулеші і поклала шматок бринзи. Миколайчук поїв, а тоді ліг на землю горілиць і сказав: «Як пахнуть Карпати!». Ці його слова ми запам’ятали всі», - розповідає Михайло Покиданець.
В інтерв’ю, яке він погодився дати для Буковинського центру культури і мистецтва, Михайло Покиданець пригадує, як проходили зйомки знаменитої стрічки, яким був Параджанов, як люди зустрічали Івана Миколайчука та розповідає про особливу магію Карпат.
Детальніше...21 червня 2021 року на другий день Зелених свят, які вважаються справжнім гімном природі й життю, у селі Кадубівці, що на Заставнівщині, відбувся вечір-пам’яті музиканта, композитора, керівника народного аматорського духового оркестру, хорового колективу, багаторічного директора будинку культури села Кадубівці - Юрія Івановича Марусяка. Вшанувати пам’ять Юрія Івановича прийшла його родина, односельчани, друзі, колеги, творчі колективи із усієї області.
Захід розпочався урочистим відкриттям та освяченням меморіальної дошки, яку встановили на фасаді Центру культури і мистецтва, в якому не один десяток років творчо трудився Юрій Марусяк. Із словами великої шани пам’яті Юрія Івановича до присутніх звернувся голова Кадубовецької сільської ради Микола Катеринчук. Отець Ярослав, настоятель церкви Успіння Святої Богородиці села Кадубівці освятив меморіальну дошку та єднаючись у молитві і скорботі з присутніми, - відправив поминальну панахиду.
Детальніше...На правому березі Черемошу в мальовничому куточку Вижниччини розкинулося місто Вашківці. Ця місцина з давніх-давен славиться багатою палітрою народних звичаїв і традицій, які гідно підтримує та розвиває не одне покоління вашківчан. Воно й не дивно, адже цей регіон, чи не єдиний в краї, який знаходиться на порубіжжі унікальних етнографічних зон - Буковини, Покуття і Гуцульщини.
Вашківці - місто, знамените чудодійною Анинною горою, святкуванням Маланки або Вашківецької Переберії, яка має власних персонажів та унікальну історію розвитку. Тут цікаво відбуваються й храмові свята. У цей день на толоці збирається молодь, щоб «розвести данець». Перший танець «Верховинка», яким розпочинається храмове гуляння виконує «калфа» забави з дівчиною, яку він сам обирає. Усі, хто цікавиться мистецтвом вишивки не минають оселю-музей заслуженого майстра народної творчості України, легендарного художника-орнаменталіста Георгія Гараса.
Детальніше...В українській традиційній культурі склалося так, що у найбільші свята присутні не тільки всі живі родичі, а і…душі предків. Вдумаймося: на Різдво ставиться на один столовий прибор більше і залишається по ложці їжі «душці», в хаті стоїть дідух, хлібне дерево предка.
На Великдень в багатьох регіонах накривають і освячують могили рідних (Прикарпаття, наприклад), а з великодньої служби предкові на кладовище несуть писанку – аби поділитися святом.
Далі йде Рахманський великдень – як вчить народна традиція, це Великдень предка (детальніше – у наших попередніх дослідженнях) [1].
На Трійцю в деяких регіонах не просто моляться за душі предків, а й клечають могили, а також вдома справляють поменну вечерю. Також знаковим ля пошанування предка є Дідова (Задушна) субота (перший тиждень листопада).
Якщо говорити про Буковину та Бессарабію, то Трійця і культ предка тут нероздільні. По-перше, саме в цей день відвідуються могили рідних померлих, і по-друге – дається іменна помана (тобто дар хлібом саме тій людині, яку би хотів обдарувати сам померлий). Так, жителька села Нагорян Дністровського району Ганна Гандзюк свого часу розповіла: «На Зилену неділю чос дуже мені сумно. Це уже двадцять три годи, як нема мого діда. Приходю до него на цвинтар з дочков, кладу колачі на вишитий рушник, стелю на могилу, на колачі кладу пряніки, канфети, і шос з літного – ци ягоди, ци черешні, трохи сидю коло цего всего, а потому йду роздавати колачі за поману. Даю лиш тим чулувікам поману, шо з їго року, а як нема, то молодшим. Роздам помани ти й іду додому,а на хрест чіплєю май (зілля. – Авт.), аби єму там маювалоси»…
Детальніше...Нещодавно у Сторожинецькому будинку національних культур відбувся ІІІ відкритий фестиваль народної творчості осіб з інвалідністю "Нам Україна вище за усе!" Участь у фестивалі взяли 17 виконавців у різних номінаціях. Почесна гостя Марина Сироїжко виконала гімн фестивалю.
До складу журі увійшли перший заступник Сторожинецького міського голови Ігор Беленчук, директор Сторожинецького будинку національних культур Тетяна Сандуляк та керівник народного аматорського театру Тетяна Кокошина.
Всі учасники отримали дипломи та грошові винагороди. Особливо відзначили Ельвіру Федорчук з піснею "Не продавайте батьківської хати" і тріо у складі Оксани Мелещук, Зінаїди Боштеги та Лілії Онуфрійчук з літературною композицією "Родила сина я не для війни". Саме вони представлятимуть Сторожинеччину на XIVобласному благодійному онлайн-фестивалі народної творчості людей з інвалідністю «На крилах надій».