Робота художньої школи ім.М.Івасюка м. Чернівців у період карантину

Глусяк Лучія 3-В Громадський інтерьєр викл КаленикУсі 9 викладачів школи під час карантину працюють зі своїми класами дистанційно, онлайн та у телефонному режимі. Кожен викладач створив «Вайбер»-групи зі своїми класами. За допомогою цих груп викладачі задають, контролюють та щоденно перевіряють програмні завдання згідно навчальної програми і розкладу занять, надають консультації стосовно програмних завдань.

Створено й загальну групу педагогів-викладачів школи у месенджері «Вайбер». Тут відбуваються наради педагогів, обговорюються проблемні питання, подаються фотозвіти роботи викладачів. Викладачі та адміністрація школи працюють в онлайн-режимі щоденно. Самостійно розробляють відеоуроки, вишукують та опановують методику викладання відеоуроків, онлайн-уроків в Інтернеті, пояснюють, спілкуються з учнями та їхніми батьками.

Autograph rock`n`roll Fest

AlternatyvaЗ 1 по 10 травня працівники будинку культури творчої молоді "Автограф" м. Чернівців проводять V "Autograph rock`n`roll Fest". У зв'язку з карантином фестиваль відбуватиметься в онлайн-режимі.

У ньому вже зголосилися взяти участь вісім колективів: "Альтернатива" (м. Кельменці), "Plum JAM" (м. Чернівці), "The Part of Friend" (м. Сторожинець), "Oceanarium" (м. Чернівці), "Elvares" (м. Чернівці), "Ash of Lash" (м. Сторожинець), "2 EX" (м. Чернівці), "DENOMEN" (м. Чернівці).

Вишивали за взорами Маестро

готова«Дивосвіт Георгія Гараса», - ця виставка відбудеться в учбово-методичному центрі культури Буковини по закінченню карантину. Майстри вишивки, які втілюють на полотні орнаментальні фантазії Маестро, мрію й доробок його життя, готуються до імпрези заздалегідь. Використовують цей час, аби завершити розпочаті та створити нові твори за орнаментами славетного буковинського художника-орнаменталіста.

Спілкуючись онлайн та обговорюючи свої ідеї, задуми, процеси виконання, майстри діляться радістю від «новонароджених» творів. Як і учасники Буковинського клубу сучасної вишивки «Вечорниці». Свого часу учасники цього клубу найпершими в області зорганізували тематичну виставку, присвячену п’ятій річниці виходу в світ альбому «Світ української вишивки. Феномен Георгія Гараса», яка відбулася в Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї 2013 року.

Дивосвіт Георгія Гараса

jканюк рушник стілpgЦя виставка відбудеться в учбово-методичному центрі культури Буковини по закінченню карантину. Та майстри, які втілюють на полотні орнаментальні фантазії Маестро, мрію й доробок його життя, використовують цей час, аби завершити розпочаті та створити нові твори за орнаментами славетного буковинського художника-орнаменталіста.

Спілкуючись онлайн та обговорюючи свої ідеї, задуми, процеси виконання, майстри діляться радістю від «новонароджених» творів. Як членкиня Спілки майстрів народного мистецтва України Лариса Канюк. За улюбленими взорами Георгія Гараса майстриня «вимальовує» чоловічу сорочку і жіночу блузу свого, особисто придуманого образу – поєднання сучасного крою з оздобою традиційною вишивкою. А що вже рушник, один бережок якого вже готовий! Для справжніх майстрів немає творчого простою!

Бісерне лілітко

писанки крупно правленаКоли 1990-го чернівчанка Лариса Канюка привезла на художню раду до Львова свої твори – бісерні писанки, голова тамтешнього художнього фонду, уважно роздивившись чудову колекцію, недовірливо запитав буковинку: «У вас що, є патент на виготовлення цих сувенірів?».

Дивно було художниці-прикладнику почути таке запитання від колеги, та ще й викладача Львівського (тоді) інституту декоративно-прикладного мистецтва. Адже бісерна писанка – неповторний витвір народного генія – побутувала не тільки на Буковині. У наших краях цей традиційний вид народного мистецтва називали бісерками, або викладанками, на Гуцульщині та Бойківщині – ліліткою, лілітником, лілітком. Як і звичайні писанки, бісерні були незмінною ритуально-святковою оздобою Великодня. Хіба що дозволити собі зробити або ж замовити викладанку міг не кожен: бісер коштував дорого, копіткою технікою узірного викладання по спеціальній основі на дерев’яній заготовці володіли одиниці. Отож не дивно, що ошатне лілітко, врешті, як і українська писанка загалом, заледве не загинуло у щільному потоці радянської антирелігійної пропаганди. І хто зна, якби Лариса Канюка взялася повернути на світ Божий викладанку трохи раніше, аніж вибухнуло первоцвітом українське національне відродження, чи не звинуватили б художницю в націоналізмі чи клерикалізмі...