Душа буковинських ляльок від Одарки Кучерявої: до питань семантичної зумовленості

Вмістилище душі – саме таким було одне з первісних розумінь сутності ляльки ще у дохристиянські часи, аж відтак лялька стає іграшкою. Роль мотанки в обрядовому, онтологічному, практично-утилітарному дискурсі українців дослідили О. Найден, М. Грушевський, Ю. Мельничук, Л. Герус, О. Вознесенська та багато інших науковців. 

На Буковині по сьогодні зберігся цікавий плювіальний обряд, який виконується на викликання дощу – «ховання ляльки», тлумачення якого потребує сакрально-філософських та історичних контекстів, адже йдеться про архаїчні смисли ще фракійських часів. І поза сумнівом, говоримо не просто про дитячу гру задля розваги, а про мантичну практику. У 2019 році цей самобутній обряд внесено до обласного Переліку нематеріальної культурної спадщини Чернівецької області [9].

Троянда в сучасній народній культурі Буковини

Троянда (ружа, рожа) – найгарніша, найвеличніша, найулюбленіша і найпопулярніша серед квітів, один з головних символів в українському народному мистецтві, тому що її зображення сповнені філософського узагальнення. Чимале значення має в народних повір’ях, звичаях, казках та піснях. Ружа символізує людське життя: зелень троянди – то радість, колючки – печаль, а квіти – слава; як бутон трояндовий спочатку набирається сили, потім розцвітає, а наприкінці обсипається, так і людина змолоду міцніє, в зрілості повноцінно трудиться, а в старості, немов квітка, поступово в’яне…

Український колорит у сучасному інтер'єрі житла

Витинанкові форми з паперу формувалися впродовж півтора століття, трансформувалися їхні композиції, збагатилася палітра кольорів, збільшилася варіативність паперу, удосконалювалися технології виконання, знаково-символічна мова набула нового значення, розширилася сфера функціонування. Сучасний дизайн інтер’єру є тією предметно-просторовою сферою, яка розкриває світогляд людини, її уподобання, оточення та побут. Використання витинанок у власному житлі - доказ того, що українці цінують свої традиції, бережуть і пишаються ними. Саме цей генокод відрізняє українську культуру від інших.

Дизайн інтер’єру, що оздоблений витинанками – симбіоз різних стилів, які гармонійно співіснують в одному просторі. Сьогодні актуальними тенденціями виступають фіранки, шпалери, килими, стрічки, настінні та меблеві декоративно-оздоблювальні елементи, об’ємна скульптура тощо. Основний акцент робиться на декоративному вирішенні. Поширені техніки: витинання, вирізування, штемпелювання, аплікація, проколювання та відщипування.

Сволок як елемент сучасного інтер’єру житла

У сучасному житловому інтер’єрі дизайнери гармонійно використовують конструктивні елементи українського традиційного житла. Одним із таких є сволок (колода, балка, перекладина, кроква) – головна балка під стелею, яка розміщується по поздовжній осі. Вона має не лише функціональне призначення, але й декоративне. В сучасному інтер’єрному просторі майстри використовують нові технології, матеріали та декоративне оздоблення.

У XVI – XVIIIст. сволоку відводилася особлива роль у народному житті. Чимале значення має в народних повір’ях, звичаях, казках та піснях. Відомо, що в давнину люди боялися злих духів, тому намагалися захистити себе різними способами. Сволоки народні майстри дереворізьблення та малярства наповнювали своєрідною знаковою системою, яка є свідченням архаїчних та християнських вірувань – геометричні, солярні, рослинні та християнські знаки. Такий орнамент ставав перепоною для нечистої сили і сприяв благополуччю родини, тому словок – магічно-практичний оберіг дому. В побуті також відображався і космогонізм мислення родини. Образ дому відповідав образу світобудови. Вертикальна структура житла прирівнювалася з трьома сферами: небесною, наземною і підземною. Архітектурний декор був тією ланкою, яка пов’язувала частини внутрішнього та зовнішнього простору. Сволок – межа між «передньою» та «задньою» частинами хати.