Я не знаю, як одним словом сказати, яке моє життя. Музика хіба – бо 60 років мого життя з 80-ти з чимсь – то музика, - так починає свою розповідь Петро Гладчук, багаторічний калфа маланкарський (лідер гурту), калфа празниковий (організатор храмового свята), керівник капели традиційних музик. Про комарівських музик, капелу Петра Гладчука, слава йшла в сусідні села і навіть через Дністер на Поділля. Каже: жарти і музика – то частина його вдачі. І так було змалку, таким вродився.
Одна із перших і найулюбленіших його традицій – Маланка, і вона в Комарові вирізнялася з-поміж сусідніх. Тут головний персонаж єдиний – Кінь, він одягнений у каркасний костюм. З ним гурт парубків співає (до 10 чоловік) і з ними же ходить оркестр. Маланкарських гуртів у селі було кілька, і кожен гурт водив свого Коня. Найстарший з них (за обрядовою ієрархією) – чорний. І Петро Гладчук танцював саме таким чорним Конем. На роль Коня обирали того парубка, який найкраще танцює. Ходили від хати до хати у ті оселі, де є дівчата, а до решти господарів – уже за їхнім запрошенням.
Детальніше...
Скорботна звістка сколихнула спільноту працівників культури Буковини. Відійшов у вічність Володимир Петрович Верстюк — відомий музикант, композитор, художник, керівник народного аматорського оркестру народних інструментів «Гроно калинове» Центру національних культур м. Сторожинець, Сторожинецької міської ради.
Довідково
Народився Володимир Петрович 8 лютого 1943 року в селі Глиниця Кіцманського району Чернівецької області.
Свою трудову діяльність як музикант розпочав у 1963 році, заочно навчаючись у культурно-освітньому училищі.
У 1968 році Володимир Петрович створив ансамбль народної музики, який згодом, завдячуючи майстерності музикантів, виходить на професійний рівень і переростає у оркестр народних інструментів. Колектив бере активну участь у фестивалях, конкурсах та оглядах народної творчості.
Детальніше...
Чим схожі українські солом’яні павуки, скандинавські himmeli та індіанські ловці снів? Як змінився різдвяний дідух і який атрибут є його обрядовою парою? Які солом’яні прикраси асоціюються в українців із Різдвом Христовим? Що спільного між дідухом і різдвяною ялинкою?
Про це йшлося на етнографічній студії «Солм’яні дива з духом Різдва», яку провела кураторка етнографічного проєкту «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва Іванна Стеф’юк, захід відбувався у «Гончаренко-Центрі.Чернівці» і він є частиною зимового етнографічного лекторію.
Детальніше...
Чим відрізняється колядницька традиція у селі та місті, як чернівчани відзначали Різдво Христове сто років тому і як відзначають зараз, які найцікавіші зимові звичаї національних спільнот нашого краю – євреїв, поляків, німців та інших, що таке адвент-календар і коли він з’явився, чи були корпоративи на початку ХХ століття і які страви у чернівчан минулого асоціювалися з зимовими святами? Про це йшлося на етнографічній студії кураторки етнографічного проєкту «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва Іванни Стеф’юк. Джерельною базою заходу стали експедиційні дослідження, а також праці Наталії Гриценко, Лесі Щербанюк, Георга Дроздовського, Ігоря Чеховського, Катерини Валявської.
8 грудня Україна відзначала День українського жіночого руху. Якщо говорити про історію україністики, народну культуру та етнографію, то роль жінки у цій галузі беззаперечна і видатна – тут варто згадати фольклористичну діяльність Олени Пчілки та Лесі Українки, Костянтини Малицької та Євгенії Ярошинської, дослідження снотлумачної традиції Катерини Грушевської, етнографічні праці Ольги Дучимінської тощо. І звісно, у рамках однієї лекції неможливо окреслити всіх видатних жінок різних часів, котрі творили і творять нашу історію.