Однією із самобутніх технік, що відображають традиції будівництва у Чернівецькій області, є такий різновид мурування, як «суха кладка». Найбільше це стосується бессарабських сіл.

«Суха кладка» (мурування) – це метод будівництва з природного каменю правильної геометричної форми, який не передбачає використання зв'язувального розчину. Важка цілісна конструкція формується із щільно укладених каменів один на одного (великих і малих).

Традиція використання каменю на території Бессарабії, як свідчать археологічні дані, відома ще в першій землеробській, так званій, буго-дністровській культурі (VI – Vтис. до н. е.). Глинобитні житла нерідко зводились на кам’яних підмурах, камінням закріплювали кутові стовпи. Застосування каменю знаходили і в археологічних пам’ятках черняхівської культури (ІІ – V ст. н. е.), як, наприклад, у Комаровському поселенні (Кельменецький р-он, Чернівецької обл.), де один з чотирьох будинків був кам’яним. В інших поселеннях цієї епохи є кам’яні печі-кам’янки, льохи і вимостки з плиткового каменю біля жител.

            7 грудня відзначається  Всесвітній день української хустки.  Вона здавна вважалася оберегом та символом патріотизму, свободи та любові.  Раніше хустка була беззмінним атрибутом українок, який носили впродовж усього року. Залежно від сімейного статусу, віку та події хустка змінювалася: молоді жінки носили білі або яскраві хустки, старші — темні, вдови — чорні. Для заміжньої жінки вона була обов'язковим головним убором.  

Ось декілька цікавих фактів про українську хустку:

• Хустка була «індикатором» соціального статусу жінки. Незаміжні дівчата зазвичай носили вінки або стрічки у волоссі, тож їм було необов’язково покривати голову. Якщо ж вони одягали хустку, то зав’язували її вінкоподібно. Після весілля дівчина обов’язково починала покривати голову.

           Вже завтра о 16:00 в центрі культури "Вернісаж" відбудеться творчий вечір присвячений Ользі Кобилянській.

    Минулого тижня завідувачка навчально-методичного відділу мистецьких шкіл та підвищення кваліфікації Буковинського центру культури і мистецтва Тетяна Петришина відвідала Вижницьку мистецьку школу, ознайомилася з її навчальною та матеріально-технічною базою, а також надала методичну допомогу з окремих питань.

Реальний факт сучасного життя школи: майже в кожному навчальному класі виготовлялися окопні свічки на фронт для наших захисникіа, де мали змогу долучитися і діти, і батьки. Тетяна Володимирівна також вирішила взяти участь у благодійній справі та накрутила декілька свічок.
Разом з адміністрацією школи завідувачка відділу БЦКМ обговорила подальші спільні творчі плани та проєкти.
Найважливіше, що педагогічний колектив мистецької школи налаштований на успішне проведення освітнього процесу впродовж навчального року.