Багато в чому історія життя і творчості Лесі Українки – це історія про впертість, причому світлу і переможну. В час, коли Леся Українка перебуває у творчому полудні діяльності (кінець ХІХ-початок ХХ століття) в елітних колах українства присутній інтерес до історії та фольклору, але, звичайно, можна тільки мріяти про те, щоби записати голосовий архів фольклористики. Перший фонограф запатентовано у Європі в 70-х роках ХІХ століття, і це справжня сенсація для суспільства. Демонстраторів таких записів звинувачують у шарлатанстві, а сам процес розглядають ледь не як магію. В Києві перший фонограф зʼявляється на кінці 90-х років і цілеспрямована Леся Українка та її чоловік Климентій Квітка ставлять собі неможливу (здавалося би) ціль – придбати фонограф і собі, щоби записати на нього найрідкісніший усний фольклор України.
У цьому віртуальному огляді знайомимо вас із єдиною, але дуже особливою книгою - "Фольклор українців півночі Молдови: пісні та речитативи". Вона, на наше переконання, є незамінним пазлом у розумінні буковинської традиційної культури загалом. Які з обрядових текстів, зафіксованих у книзі, мають свій живий ритуальний контекст та чому окремі з рідкісних чи зникомих жанрів є засадничими у розумінні світоглядних орієнтирів? Ось саме про це наш випуск.
(Роздуми до етнопроєкту "Буковинське Різдво)
Запис сімнадцятий.
Традиції облаштування простору - такі ж глибинні та смислово наповнені, як обряди календарного та родинного циклів. Адже, як відомо, житло у традиційній культурі розглядається не тільки у розрізі утилітарного призначення, а і в знаково-символічному, а почасти навіть космогонічному аспекті.
З огляду на це пропонуємо Вашій увазі нашу нову науково-популярну відеорозвідку "В чотирьох стінах". І в центрі нашої уваги - традиції облаштування житла.
Детальніше..."Не говори діалектами, ніби ти з села", "Тебе ніхто не зрозуміє", "Цими словами в хаті в себе хіба можеш говорити", - подібні речі, як не дивно, можна почути в різних куточках України і сьогодні, в часи державної незалежності. Та навіть у ЗМІ культивується думка, що діалекти спотворюють або ж занижують українську літературну мову.
Узагальнена фраза таких постулатів звучатиме приблизно так: "Якщо ти інакший - тобі має бути соромно".
"Я за Польщі в школу ходила, то ми польську знали, книжну (літературну. - Авт.) так само знали, але єкби я розказала задачу тими словами, єкими говорю дома - ніхто би мене не завернув. Школа в тому селі, відки наші слова - то чого вони неправильні. І вчителі наші ж люди", - розповіла у свій час авторці цього матеріалу її бабуся, Марія Михайлівна Стеф`юк (1925 р.н.).
Детальніше...Одне з тих питань, які потребують особливо глибоких роздумів – як «уживаються» народні традиції та захист довкілля. Особливо актуальне це питання зараз, коли багато хто в роздумах – ставити живу ялинку, штучну, а чи обмежитися віночком з прикрасами.
«В нас споконвіку ялинки ніколи не було, то все чужинське», - можна почути таку думку. Якась мірка правди в цьому є, адже якщо людина говорила про індивідуальний досвід своєї родини, де на різдвяні свята встановлювався дідух – то направду ялинка як символ новоріччя для неї така ж «автентична», як гарбузи на Геловін чи «валентинки». Проте традиція тим і цікава, що... неоднозначна.
Детальніше...