«Найясніший цісар»: чому українці поетизували австрійського монарха

Мабуть, багато хто чув містечковий фольклор, присвячений Францу Йосифу. Це і легенди про походження цісарських доріг, і бувальщини часів відвідання цісарем цих країв (1855, 1880), і навіть.. анекдоти про цісаря. Франц Йосиф – очільник Австрійської імперії і король Богемії, король Галичини та Володимирії, глава Австро-Угорської монархії.

У віці 18 років (з 2 грудня 1848 року) він стає імператором, і ця дата на загальнодержавному рівні (поруч із іменинами та днем народженням цісаря) урочисто святкувалася упродовж усього життя монарха.

Особливою помпезністю відзначалися ювілейні заходи 1908 року, які відбувалися у Відні, Львові [1]. Як читаємо у книзі «Ратуша – окраса Снятина» авторства Руслани Кірєєвої та Володимира Карого, за первісним задумом зодчих цей культовий символ цивільної влади споруджували саме до ювілею правління цісаря, проте завершилося 48-річне будівництво снятинської ратуші на рік пізніше – 1909 року. Але з іншого боку – це за рік до його 80-річного ювілею. На момент завершення будівництва зодчі заклали під флюгером бронзову кулю, а в ній - коротку історію спорудження ратуші, де є доволі прозорий натяк, в честь кого споруджена ратуша: «Діялось це в шістдесят першому році панування і сімдесят дев’ятій річниці уродин наймилостивішого нам пануючого Цісаря і Короля Франца Йосифа…» [2].

Збереглася також світлина 1908 року з Відня, на якій – урочиста процесія на честь цісаря, присутні там і делегати з Буковини. «Етнографічним паспортом» дівчат є знамениті вінки з ковилою, котрі вирізняють їх з-поміж інших.

У фольклорі образ цісаря найповніше, мабуть, представлений у жовнірських піснях – доволі контрастно: від образу «тата» і до винуватця людських смертей.

Згадати і помолитися: у Києві відбулася зустріч із авторами книги «Материнська молитва. Українки – Героям Майдану

17 листопада Національний музей літератури організував гранично важливий та актуальний захід – зустріч із письменниками, чиї твори увійшли до першої в Україні антології майданівської лірики «Материнська молитва. Українки - героям Майдану», котра побачила світ у видавництві «Наш формат» у лютому 2014 року. Її упорядниця – знана письменниця та громадсько-культурна діячка Тетяна Череп-Пероганич. У книзі опубліковані поезії Оксани Радушинської, Тетяни Череп-Пероганич, Іванни Стеф’юк, Галини Фесюк та багатьох інших письменниць.

«Знаєте, збір матеріалів як такий – не оголошувався, - розповідає Тетяна Череп-Пероганич. – Восени 2013 року ми створили портал «Жінка-українка», яким я керую. І вірші, що надходили на нашу пошту – в часи Майдану вони буквально посипалися. Я не пригадаю, аби ми відхилили котрийсь текст. Дуже хотілося зберегти оті поетичні сокровення новітньої історії України».

Ритуальний обман: що це і для чого?

Етнографічна студія.

Обман - це не завжди відхилення від моралі. Іноді це підміна дійсності. Гра. Для чого буковинці можуть "продавати" власних дітей? Чому у нареченої два вінки на голові і справжній - невидимий? Чому у вас не вийде написати сценарій для Маланки, регламентувати її? Про все це у нашій новій і дещо містичній етнографічній студії.

Етнографічна студія.Традиція і війна: точки перетину

Сьогодні, коли відразу кілька знакових для українців свят поєдналися, говоримо про особливе "Війна і традиція: точки перетину".

Що для козака означає Покрова, а для повстанця - Великдень? Для чого виготовляли котильони і чому звичаї - це не вчорашній день? Ось про це все у нашому новому відео.

Автори випуску - Іванна Стеф'юк та Микола Глібіщук.