Вибір імені: чому все не так просто
- Створено: Вівторок, 25 травня 2021, 12:01
- Категорія: Світоглядні практики
Ім’я людини, точніше процедура його вибору, в українських звичаях позначена традиційними приписами родини, духовної громади (церкви) та соціуму. Саме тому існує кілька варіантів, що ж вплине на вибір імені дитини: її назвуть в честь родича, або ж святого-покровителя, у день якого народжена; ім’я дитини оберуть хрещені чи моша, або ж батько дитини. Іноді навіть репутація мами могла вплинути на те, як назвуть дитину.
Від чого залежить вибір імені на Буковинській Гуцульщині – дізнаємося у Валентини Буняк: «Перш за все, від бабусь і дідусів – зв’язок через одне покоління. Іменем відшановували обов’язково, якщо родич багатий дар дав: дід внукові полонину записав, чи там худоби багато. І землі ті вже (полонину або родове місце тої сім’ї) називали вже іменем чи прізвищем ґазди, не лиш дитину в честь нього називали. І по сьогодні є полонина Косованівка, Максимівка, Олексіївка, ще там… Могла ім’я також повитуха вибирати (це дуже часто). Отак прийме в руки дитину і каже мамі: «Ади, якого файного Петрика маєте». Могло і в церкві ім’я братися, ішла повитуха (а тепер – то бабка по маминій лінії) і отець каже ім’я. Переважно священик каже то ім’я, з яким народилася дитина: в день або напередодні вшанування якого святого. Поширено також тепер, що отець дає церковне ім’я, воно може бути рідкісне або маловживане, а тато вже дає друге, то яке вони собі хотіли, і дитина має два імені – в церкві і в свідоцтві різні».
Детальніше...«Синтетичний пошанівок»: чому і відколи
- Створено: Вівторок, 27 квітня 2021, 18:13
- Категорія: Світоглядні практики
Традиція не просто встановлювати пам`ятний знак на місці поховання людини, а і прикрашати це місце – направду не нова і давня. Кілька рослин (вишня, барвінок, самшит) окрім функції «прикрасити», покликані ще і символізувати вічне життя душі того, чия це могила.
Вишня, до прикладу, висаджується як один з етнографічних різновидів мотиву «дерево життя»: щоби на дерево сідали птахи, клювали плоди і це буде помана загиблому.
На Буковині обрядові поминальні хліби також називаються «деревце». Існує і приказка «піти у вишеньки», що означає «померти» - очевидно, у минулому столітті традиція висаджувати саме вишню на цвинтарі була поширеною, що перетворювало його у справжній вишневий сад.
Детальніше...Тексти і підтексти дитячого фольклору
- Створено: Неділя, 21 березня 2021, 10:57
- Категорія: Світоглядні практики
Чи часто ви вслухалися у слова народних пісень? Здавалося би, питання наївне. І все ж, чи часто. Чимало з фольклорних текстів є справжніми палімпсестами смислів і знань. Далеко не дитячих. А деякі з дитячих пісень колись маркували би "18+", а точніше - взагалі не виконували при дітях. Про все це - у нашому новому міні-дослідженні.
Ох і Явдоха: таємниці дня
- Створено: Вівторок, 16 березня 2021, 15:18
- Категорія: Світоглядні практики
Є дні, у які коли два періоди зустрічаються "лицем до лиця". Наприклад, старий рік і новий. Зима і весна. Життя і смерть. На просторі можна намалювати видимі оку межі, а на часі як намалюєш?...
Навіть не надто обізнані у етнографії люди чули чи то повірʼя, чи принаймні саму фразу «Явдоха гуляє» - маються на увазі різкі і почасти несподівані зміни в погоді. Сьогодні – квіти, завтра – вітер зі снігом, післязавтра – знову сонечко. Хто ж та Явдоха і чому вона так люто гуляє?
1 (14 – за старим стилем) березня – саме в цей день до XV століття відзначався Новий рік. Це одна з причин, чому в сучасному різдвяному фольклорі так багато весняних мотивів. Найпромовистішим з них, як нам виглядає, є відомий рядок із щедрівки: «Щедрик-щедрик-щедрівочка, прилетіла ластівочка». Чи прилітатиме перелітна птаха в січні? Питання, вочевидь, риторичне.
Детальніше...Як рибалили давні буковинці і чому Франко тримав удома «портрети риб»
- Створено: Субота, 06 березня 2021, 17:38
- Категорія: Світоглядні практики
Традиція давня – як і ріки, і така ж мінлива: рибальство. І по сьогодні «на рибу» йдуть старші і менші, це заняття є одночасно і практичним, і відпочинковим – так би мовити, поєднання приємного і корисного. Як рибалили буковинці століття тому і чи працюють ще давні «лайфхаки»? Доприкладу, Іван Гуцуляк (1932 р.н.) розповів буковинським етнографам (укладачам хрестоматії «Буковинські говірки», що у давні часи хлопці й чоловіки виготовляли саморобне рибальське спорядження - донки, напатки (сіті), перемети і сачки.
«Ходили на рибу – то брали донки, вікідали, там було по 5-6 гачкіу на тих донках, закладау наніч. Витак цілу ніч дивимоси за ним, підкидаєш – там 5-6 мареніу, личаків, а нє – то щучка попадала».
Розповів вуйко Іван також, як робили напатки з саморобної конопляної пряжі, а приманювали рибу насінням коноплі і пряженим соняшником.
Детальніше...