«Нехай поцілує старший дружба дружку»: трохи про народні парованки
- Створено: Понеділок, 22 лютого 2021, 20:58
- Категорія: Світоглядні практики
Де молодь – там жарти, забави, а ще – загадування на долю. Саме суспільство молодих людей вже котре століття оцінює також десь крізь цю призму: «Тобі вже пора заміж», «Чого собі дівчину не знайдеш?» і подібне. Причому не всі з таких рекомендацій подобаються адресатам, оскільки посягають на їхню приватність. Проте традиція знає і делікатні способи «нагилити» молодих людей одне одному, наприклад – попарувавши їх на вечорницях. Під цим словом розуміється виконання жартівливих адресних пісень-парованок, у яких Орисю зводять зі Степаном, Наталку – з Петром, а Марічку – з Іваном. Співають парованок, як правило, старші жінки на вечорницях, і текст приблизно такий:
Домашня тварина у традиційній культурі буковинця
- Створено: Середа, 17 лютого 2021, 10:42
- Категорія: Світоглядні практики
Людина і природа - здається, на ці теми можна говорити безкінечно. Одомашнені, свійські тварини є частиною родини, оскільки не тільки полегшують людині побут, а і задіяні у важливих світоглядних практиках (новосілля, весіля, новоліття і т.ін.). Чому вівця - "одягальниця" і "годувальниця", як звучить "медове замовляння" та чому людині важливе спілкування з природою. Про все це - у нашому новому відео "Домашня тварина у традиційній культурі буковинця".
Етнографічна студія: проживайте в гаразді
- Створено: Вівторок, 02 лютого 2021, 22:26
- Категорія: Світоглядні практики
(Роздуми до етнопроєкту "Буковинське Різдво)
Запис шістнадцятий.
Про "ген хлібороба" як метафору останнім часом говорять часто. А і справді, якщо вдуматися: кутя, дідух, посівання, жниварські пісні і дитяча гра "чинчики"... Всі вони стосуються саме філософії спілкування з землею і хлібом. Чим є для людини матеріальне, побут? Як вона "програмує " свій побут в новоліття і до чого тут кінь? Про все це - у нашій невеличкій етнографічній студії.
Детальніше...Шлях вогню: витоки, символіка, значення
- Створено: Четвер, 23 квітня 2020, 17:33
- Категорія: Світоглядні практики
Присутність вогню в українській традиційній культурі, вочевидь, така ж давня, як спочатку звичка, а згодом – незмінна норма видобувати і охороняти живий вогонь.
Ще у прадавні часи людина спочатку охороняє вогонь у лісі (спостерігаючи за стихією на відстані). Вона розуміє: ця сила може бути як руйнівною, так і корисною – для приготування їжі, відлякування дикого звіра тощо. У трипільські часи людина навчилася спілкуватися зі стихією – облаштовувати спочатку зовнішні центрові вогнища надворі, а згодом спорудивши піч всередині житла. До речі, цікавий для аналізу факт: як свідчать тогочасні артефакти, то духовний храм, житло і піч були практично однакової або дуже подібної форми, фактично піч є домашнім храмом вогню.
Детальніше...Такий різний Великдень: кілька етнографічних спостережень у історичному зрізі
- Створено: Вівторок, 07 квітня 2020, 21:24
- Категорія: Світоглядні практики
«Цей Великдень буде не таким», - подібна теза зараз доволі активно транслюється через соціальні мережі та мас-медіа, популярними є й опитування «Чи святкуватимете Великдень». Власне, постановка питання зумовлена пандемією коронавірусу в країні, і через це направду вкрай ризиковано збиратися на багатолюдні богослужіння. Але освячення великодніх пасок – важлива складова української традиційної культури, то як же бути? Питання дражливе і риторичне, тож напрошується відразу кілька зіставлень.