"Кирилейса" слово-загадка і слово-асоціація

У йорданських піснях села Ревне Мамаївської громади поширеним є рефренний вигук «кирилейсон!» / «кирилейса», етимологію якого виконавці додатково не пояснюють. Цей же вигук присутній був донедавна і в традиціях мікрорайону Рогізна, що засвідчує дослідник Микола Семенюк: "У нас на Рогізні була традиція: на Водохреща ґазда виходив зі свічкою та зустрічав священика, а хористи, що з ним ходили, вигукували: "Кирилейса"". 

Що "кирилейсон" і "кирилейса" - фонетичні варіанти одної фрази - неважко здогадатися, але якої? Що вигукують буковинці на Водохреща?

У перекладі з грецької "кирієелейсон" (Κύριε λέησον) - "Господи, помилуй, змасти рани єлеєм". Це християнське молитовне зверення до Бога, щоозначає "Спаси, Господи" .

Етнограф Г. Кожолянко так описує алгоритм обрядових дій на Водохреща: «Після освячення води, гасили «трійцю», занурюючи свічки у воду, де відбувалося освячення. Господар, повертаючись із церкви, обходив обійстя, випалював над дверима хрести. Потім «трійця» ставилась серед столу й горіла до закінчення вечері. Викриком «Кирилейса!», (за грецькою мовою «Кіріє Елейcон», що означало «Господи, помилуй!»), стріляниною з рушниць і пістолів завершувався обряд освячення води. Вважалося, що чим швидше ти набереш освячену воду, тим більше вона має цілющих та лікувальних властивостей. Її використовували для лікування різних хвороб» (праця «Духовна культура українців Буковини»).

Вечорниці на Андрія

       Одне з найцікавіших та найбільш улюблених свят української молоді - день Андрія Первозваного.

30 листопада у виставковій залі Буковинського центру культури і мистецтва студенти Молодіжного парламенту Чернівецької міської ради святкували Андрія, цьогоріч за новим календарем.
Основна мета заходу – популяризація традиційних свят і звичаїв, які виникли в глибині тисячоліть і прикрашають життя та побут українців ще й сьогодні.
Студентська молодь, дотримуючись давніх традицій, провела вечорниці під час яких співали українських пісень, під мелодії народних музик підтанцьовували в колі, гадали на долю, виготовляли свічки з вощини, а парубки розігрували калиту.

УКРАЇНСЬКІ МОЙРИ І ОБРЯДИ ВИБОРУ ДОЛІ – КОРОТКИЙ ЕКСКУРС

«У неділю не діли, бо поділиш долю», - таке майже каламбурне прислів’я застерігає молодих жінок від позичання чого-небудь у неділю, аби не «позичити» комусь свого чоловіка. Чи справді слова «доля» і «ділити» споріднені»? Так, слово «доля» має праслов’янське походження  і пов’язане зі словами «доля» в сенсі «частина» («доля правди», «претендувати на свою долю в справі»), а також з дієсловами «ділити», «наділити». Тобто «доля» – це те, чим ми наділені.

Ви помітили, що в обрядовому розумінні слова "доля" і "заміжжя, одруження" часто виступають синонімами? А сама зустріч з «людиною на все життя» є доленосною, а цю людину  називаємо «Доле моя». Це ж слово, «доля» поширюється і на ключову весільну атрибутику.

Зокрема, весільний обрядовий хліб Опілля так і називається – «доля», він може мати прямокутну форму або ж форму восьмикутника.

ЩО СПІЛЬНОГО МІЖ МАЛАНКОЮ І ВЕСІЛЛЯМ ТА ДЕЩО ПРО НАРОДНУ СМІХОВУ КУЛЬТУРУ БУКОВИНСЬКОГО СЕЛА МАМАЇВЦІ

Новорічна традиція маланкування і обряд весілля – здається, що між ними нічого спільного. Але це лише на перший погляд. Маланка транслює образи Молодого та Молодої, тобто наречених (на Буковині це села Мамаївці, Шубранець, Веренчанка та ін.), Молода запрошує на «потойбічне весілля» (Шубранець) [5], у ній присутні дружки, весільні деревця тощо. У свою чергу традиційне весілля, а точніше цикл післявесільних обрядів, відомий таким ігровим явищем, як «циганщина» («перебрані», «ряджені», «малпувати») – тобто гумористичним переодяганням, яке максимально наближене до маланкарської стихії. Складається враження, що два яскраві обряди, тільки один з календарного, а інший з родинного циклу, час від часу перегукуються смислами.