Паска — головний вид великоднього хліба, поширений по всій Україні. Паски подільські відрізняються від гуцульських, бессарабські — від слобожанських, але чимало в них і спільного. Традиційно господині печуть паски у Чистий четвер, бо у п’ятницю та суботу, найближчі передвеликодні дні, після винесення Плащаниці взагалі не годиться нічого робити. Це час молитви, жалоби і духовної підготовки до Воскресіння Христового. Особливо вірні традиціям люди не те що сокири чи ножиць, а й кухонного ножа не беруть до рук.
Тут маланкування називають не інакше як «Переберія» — тобто переодягання. Місто Вашківці — один із найяскравіших осередків новорічної традиції буковинського маланкування. Якщо деінде на Буковині фраза «Йдемо дивитися на Маланку» означає все дійство в комплексі з багатьма образами, то у Вашківцях уточнять: «Маланка в нас — то лиш один персонаж. Вона діє у Переберії». Отже, маланкування — узагальнений термін новорічної традиції перевтілення, яка існує практично по всій Буковині, а також на Прикарпатті та в інших регіонах. А Переберія — місцева назва у Вашківцях, яка доволі точно передає суть свята (переодягання на когось).
Одна з найяскравіших новорічних традицій України – маланкування: на одну ніч юнаки перевтілюються у образи, цілком протилежні до їхніх реальних: у стихії маланкарського дійства хлопець приміряє на себе роль іншої статі (граючи образи жінок), приміряє роль людини іншого віку (образи Діда та Баби), може втілити людину іншої національності чи навіть «стати звіром» - перетворитися на одну ніч на Коня, Ведмедя чи Козу.
Один із центральних образів буковинської та покутської традицій маланкування є образ Ведмедя, або ж Урсу. Його образ створюється із масивного очеретяного або солом’яного костюма, на Буковині у Ведмедів можуть бути за плечима крила. Ритуальне призначення Ведмедя – боротися. Колективи Ведмедів з різних кутків села сходяться у поєдинку, який є демонстрацією сили та вивільненням енергії. На Покутті осередком ведмежих турнірів, які називаються «бо́рінка» , є село Белелуя, на Буковині особливо виразними є Ведмеді в селищі Красноїльськ та в місті Вашківці.
Детальніше...
На Бессарабії вірять: на Великдень і на Івана Купала сонце «грається» - переливається всіма кольорами. А хто побачив, як сонце над Дністром «грається» - той подібне вже не забуде. Тільки не всім, кажуть, показується таке видиво, а лиш чистим серцем. А ще з особливою уважністю слухають опівнічні великодні дзвони – кажуть, якщо в цей час просити про зцілення важкохворого – то так і станеться, бо пора особлива.
Гуцульське село Підзахаричі, що на Буковині, славиться багатими традиціями, гострим гумором, делікатними ґарчиками і особливою обрядовою поведінкою. Відомою, проте рідкісною є традиція напередодні Великодня або й у самі великодні свята ходити «у кукуци», подекуди цей обряд називається «гріти діда». Значення обряду: малі діти приходять від хати до хати нагадати про те, що на Великдень потрібно вшанувати предків (ритуальною ватрою, дарами, трапезуванням чи в інший спосіб), а дітям за це дають подарунок – обрядове печиво і писанку.