«Хоть Купайло, хоть Лопушник, але це таки справедливий Іван»

1 2Сьогодні буде чимало суперечок – ось побачите. Про те, чи є сьогоднішнє свято язичницьким, чи християнським, і чи коректним є словосполучення «Івана Купала». А ще поширюватимуться тези, начебто це штучна для Заходу України традиція, нав’язана … комуністами. Насправді у етнографії (а ми досліджуємо дану тему саме з позиції етнографії та культури, а не богослов’я) сьогоднішня днина має свою і дохристиянську, і християнську символіку. А щодо того, що одне з найглибших свят, якому кілька тисячоліть, нам принесли комуністи.. це навіть коментувати не будемо.

Чому ми не оминаємо дохристиянську складову традицій? Все просто. Християнська традиція на наших теренах утверджувалася як мінімум з VIII століття нашої ери, саме про це свідчать розкопки на території сучасної Заставнівщини, де перші християнські храми з’явилися задовго до того, як ця світова релігія стала офіційною для нашого суспільства.

Детальніше...

Смачні іграшки у побуті наймолодших: мистецтво чи буденність?

284288861 3254118214832412 5774155467536681893 nГра – напевне, це одна з перших форм спілкування маленької людини зі світом. Однією з традиційних іграшок стала вузлова лялька, яка виготовлялася за допомогою намотування та прив’язування тканини без застосування голки. Як правило, іграшки для немовлят не ділилися на «хлопчачі» та «дівочі», тож руб’яні (тканинні) ляльки, змочені в молоці, використовувалися і як пустушка для присипляння, і як власне лялька для забавляння. Саме ця лялька-пустушка є першою умовно «їстівною» іграшкою, призначення якої заспокоїти дитину, задіявши при цьому смакові чинники: дитина певна, що споживає материнське молоко в той момент, коли іграшка її забавляє і присипляє.

Коли дитина стає старшою, і починає позиціонувати себе із котроюсь зі статей, відповідно розділяються й іграшки – для хлопчиків та для дівчаток. Хоча такий поділ, насправді, умовний. У минулі десятиліття хлопчики бавилися «кониками» та «стрільцями» - глиняними та дерев’яними, іграшки могли бути саморобні або ж купувалися на ярмарку.

Детальніше...

Рахманський Великдень і човники на той світ

rahmanyУ великодню пору виходить на берег ріки дитина і пускає яєчні шкаралупки по воді. В одних регіонах ці шкарлупки – то від яєць, котрі пішли на випікання паски, в інших – це шкаралупки, що залишилися від великодньої гостини, і всі вони, звісно, половинчасті. Дитина пускає на воду їх і є вірування, що через три тижні ці шкаралупки допливуть «на той світ», зробляться доти цілісною писанкою, і сповістять рахманові, тобто далекому предкові, що у світі – Великдень.

Важко не вловити співзвучність слів «брахман» і «рахман», а відтак відчитати не просто дохристиянський, а ще праіндоєвропейський культурологічний зміст. Щодо того, хто такі рахмани (в українській традиції), то етнологи і фольклористи зазначають, що це далекий предок, який настільки давно відійшов у засвіти, що вже праведний. Є навіть паремія «Постити, ніби рахман» - тобто дуже ретельно і правильно. Прикметник «рахманний» означає «спокійний, лагідний, слухняний, світлий».

Детальніше...

«В нас такого не було?»: трохи про мʼясниці, масниці і жіноче свято

varenykyЧи не найгарячіша тема для суперечок зараз – чи українським є свято Масляна, чи були в нас Масниці, і чи святкують щирі українки жіноче свято.

Отож, про все по порядку. Масниця (Пущення, Сиропуст, Масляна (останнє рідк. і привнесене), Колодій, Сирна неділя, Бабський тиждень тощо – це обрядовий тижневий період перед Великим постом. Це такий собі «тиждень вільнощів», тобто людина дозволяє собі те, що аж до Великодня буде строго заборонено – молочну і масну скорому, веселощі, весілля і любощі. Що мається на увазі під останнім? На Колодія українська молодь (особливо на Поділлі та Опіллі) влаштовували забави з колодками. Це останній тиждень аж до виходу з посту, коли ще можна справляти танці і весілля, а тому дівчата дарують парубками маленькі колодки на стрічці, а ті їм у відповідь дарують намиста, солодощі чи хто що надумає. Якщо парубок задовго (на думку громади) не одружувався, йому громада привʼязувала колодку, але не до руки, а до ноги.

Детальніше...

"Що проміняв жінку на тютюн та люльку, необачний"

1 2Часто можна почути, що тютюнопаління - то вада сучасності, бо "колис так не було". Звичайно, так не було - було інакше...

Традиція куріння люльки, як відомо, має індіанські корені - у долині Оріноко куріння не було шкідливою чи нешкідливою звичкою, це було ритуалом. Всім відома "трубка миру", яку викурював жрець на усі сторони світу, первісно мала ритуальний характер - у такий спосіб обкурювався, тобто очищувався простір, вирівнювалася енергетика. Часто до тютюну домішувалися трави, які розслабляли тих, що вдихають такі дими. Така люлька означала очищення простору, а ще - примирення: викурювання трубки миру і закопування тамагавку війни.

Курили трубку й козаки. Якщо говорити про традиції, то саме Наддніпрянщина мала одні з найцікавіших традицій чоловічого файкування. Можливо, запозичене це заняття частково у турків, а особливого розквіту здобуло в часи Сагайдачного. Згадаймо рядки відомої пісні: "Попереду Сагайдачний. Він проміняв жінку на тютюн та люльку - необачний".

Детальніше...